Максим Кідрук, письменник:
— Я місяць подорожував Індонезією разом з дружиною. Одразу ж по прильоті підхопив лихоманку денге. Три дні пролежав в ліжку, причому двічі на день температура підвищувалася, а коли пив таблетку — ковдру можна було викручувати! Організм дуже ослаб. Однак я одужав і побував у багатьох цікавих місцях. Приміром, літав на острів Флорес, де у 2003 році знайшли скелет людини іншого виду.
Їжа в тамтешніх краях надзвичайно гостра! Навіть більш ніж гостра!
До речі, сталася зі мною в Індонезії курйозна історія. Коли гуляли неподалік містечка Убуд у лісі, де багато мавпочок, одна відкрила мій рюкзак і поцупила дощовик.
Павло Зібров, співак:
— Ми з родиною відпочивали в Об'єднаних Арабських Еміратах. Піднялися на найвищий хмарочос у світі — на 148 поверх! Побували у палаці шейхів, попили кави із золотом — принаймні нас запевняли, що воно там є. (Сміється).
А якогось дня у місцевому ресторані я співав для знайомої. Раптом підійшла жінка з дівчинкою і попросила заспівати ще раз — для неї. Як виявилося, вони з Англії. Тож у мене тепер є шанувальниця Жасмін.
Яна Прядко, продюсерка:
— Вдалося трохи відпочити під час роботи на Одещині. Побувала в Ізмаїлі, побачила чимало пам'яток архітектури, музеї, винний завод. А з минулих подорожей найбільше запам'яталась мандрівка в Домініканську Республіку. Тоді ніхто з нашої компанії не подивився, як довго туди летіти. Ми чомуь подумали, що годин п'ять-шість. А коли в літаку оголосили, що тривалість рейсу — 12,5 години, були, м'яко кажучи, шоковані! Відтепер я завжди довідуюся, яка тривалість рейсу.
Злата Огнєвіч, співачка:
— Я ввосьме побувала в улюбленому Таїланді. І вперше — на Балі, в Індонезії. В Азії досить дешеве життя. Найдорожче обходиться переліт із Києва. Обід в Індонезії коштує від 2 до 7 доларів, а житло можна знайти по 60 — 100 доларів на тиждень. Обов'язково повернусь туди ще раз!
Наталка Карпа, співачка:
— На кілька днів вирвалась у Закопане, польський гірський курорт. Спробувала стати на лижі. Три рази з'їхала, а потім у мене раптом підвищилася температура. Тож надалі я просто гуляла. У Закопаному — чудові краєвиди! А ще — талановиті різьбярі й смачна їжа. Якось зайшли в один ресторан, а шеф-кухар не те що знав, хто я така, — сам заспівав "А калина — не верба". (Усміхається). Сфотографувався зі мною і сказав, що повісить фото на дошку почесних гостей.
