24 червня цього року в Береговому, що на Закарпатті, працівники поліції зупинили молодого чоловіка для перевірки документів. Це був аспірант НТУ “Харківський політехнічний інститут”, який навчався за спеціальністю “Комп’ютерні науки” й здобував ступінь доктора філософії. Навчання мав би закінчити 30 вересня 2026 року. Але сталося несподіване.
Попри те, що в “Резерв+” висвітлювалася інформація про чинне відтермінування від мобілізації здобувача наукового ступеня, правоохоронці доправили його в ТЦК нібито з метою уточнення військово-облікових даних. А далі співробітники військкомату просто скасували аспірантові відстрочку і, без проходження ВЛК, мобілізували. Солдата зарахували до списків особового складу військової частини й призначили у штаб на посаду діловода відділення персоналу. Із 25 червня у “Резерв+” він вже значився військовослужбовцем, відстрочка була відсутня. У відомостях також зазначалася інформація про проходження ВЛК 24 червня, яка начебто визнала його придатним до служби.
Із незаконною мобілізацією аспірант не погодився і звернувся до суду. ТЦК ж у відповідь подав відзив. У ньому зазначалося, що під час перевірки законності наданої військовозобов’язаному відстрочки виникли сумніви, що він справді навчається у політехнічному інституті. Мовляв, під час опитування аспірант не зумів відповісти на базові питання щодо освітньої програми, не орієнтувався у навчальному плані, не зміг назвати основні спеціальні дисципліни, порядок складання сесій та інші відомості. У рапорті, який став підставою для рішення комісії, також зазначалося, що здобувач наукового ступеня нібито не відвідує виш, не виконує індивідуального навчального плану й порушує графік освітнього процесу.
Але відповідь університету на адвокатський запит свідчила про інше. У документі було зазначено, що аспірант не порушував графіка навчального процесу, індивідуальний навчальний план виконував своєчасно та в повному обсязі. Ба більше. Виявилося, що він успішно ще й викладає на кафедрі управління проєктами в інформаційних технологіях, позитивно характеризується на роботі. У матеріалах справи не було доказів, що аспірант був відрахований з університету, втратив статус здобувача наукової освіти, перейшов на іншу форму навчання або з інших передбачених законом причин перестав мати право на відстрочку.
Ще одним спірним питанням у цій справі стало проходження ВЛК. Аспірант стверджував, що медичного огляду не проходив. ТЦК намагався довести протилежне, однак не надав суду жодних документів, які б це підтверджували, зокрема, направлення на ВЛК та витяг із журналу реєстрації таких направлень.
Відтак Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов аспіранта задовольнив. І своїм вердиктом скасував рішення комісії ТЦК про анулювання відстрочки й визнав незаконним наказ начальника ТЦК про мобілізацію. Військову частину зобов’язано виключити солдата зі списків особового складу й звільнити зі служби.
— Останнім часом у реєстрі судових рішень з’явилося чимало подібних справ, — зауважує військовий адвокат Яромир Цімура. — Але жоден закон не наділяє ТЦК та СП правом перевіряти відвідування занять, успішність чи виконання індивідуального плану здобувача освіти. Якщо студент чи аспірант систематично не виконує індивідуальний навчальний план, законним наслідком є його відрахування з вишу та, як похідне, — втрата імунітету від призову. Таке рішення ухвалює винятково заклад вищої освіти й лише після нього підстава для відстрочки припиняється. Тож адміністративні суди в аналогічних справах стають на бік здобувачів вищої освіти.
ТЦК може скасувати відстрочку хіба в тому випадку, коли виявлено, що її надано на підставі недостовірних даних (відрахування з освітнього закладу; завершення навчання; переведення на заочну, вечірню чи іншу форму навчання (крім денної); порушення послідовності здобуття освіти; академічна відпустка). Основними підставами для скасування відстрочки можуть бути лише офіційні документи: відомості ЄДЕБО (Єдиної державної електронної бази з питань освіти), наказ закладу освіти про відрахування, довідка закладу освіти. Але такою підставою аж ніяк не можуть бути рапорт працівника ТЦК, “опитування” студента або аспіранта щодо змісту освітньої програми чи суб’єктивні сумніви в тому, що особа фактично навчається.