Ще за життя мешканець села Ставище на Хмельниччині заповів двом дочкам усе своє майно. Та коли батько помер і прийшов час оформляти спадщину, відкрилися непередбачувані обставини.
Як зазначається у матеріалах справи, до спадщини за заповітом входила земельна ділянка площею 10 соток для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок. Першою до нотаріуса звернулся донька, яка живе в обласному центрі. І дізналася, що не може отримати свідоцтво про право на спадщину через розбіжності в документах. Зокрема, у свідоцтві про народження доньки прізвище її батька було написане в одному варіанті, а в свідоцтві про смерть спадкодавця та правовстановлюваних документах на майно — в іншому.
Розгляд справи тривав понад два місяці. Хмельницький міськрайонний суд, проаналізувавши дані свідоцтва про народження заявниці та документи померлих батьків, встановив факт родинних відносин між ними. Тепер на основі цього рішення жінка моє повне право отримати свідоцтво на спадщину й вільно розпоряджатися нею.
— Нотаріус не має права посвідчувати заповіт або видавати за ним спадщину, якщо в прізвищі спадкодавців чи спадкоємців є помилка, — пояснює адвокатка Олеся Гродовська. — Навіть коли це одна неправильна літера, різне написання імені чи по батькові, відсутність або наявність апострофа чи м’якого знака, різні варіанти перекладу з російської мови на українську тощо. Для нотаріуса така розбіжність може свідчити, що документ належить іншій особі. І це створює ризик юридичних спорів при оформленні спадщини. В ідеалі ще за життя заповідача потрібно виправляти усі неточності. Задля цього слід звернутися до нотаріуса, який посвідчував документ, із паспортом, ідентифікаційним кодом та оригіналом заповіту. Та якщо спадкодавець помер, то, повторюся, виправити помилку в складеному ним заповіті нотаріус не має права.
— I як діяти в подібних ситуаціях?
— Спадкоємцю необхідно звернутися до суду за місцем проживання із заявою про встановлення належності йому заповіту або факту родинних стосунків із спадкодавцем. Суд не просто перевіряє, чи є схожість у прізвищах, а оцінює всю сукупність доказів і з’ясовує: ким заявник є для померлої особи; які саме документи підтверджують родинний зв’язок; у чому полягає розбіжність у документах; чи можна пояснити цю розбіжність технічною помилкою, перекладом, зміною прізвища, старими актовими записами тощо. Тобто суд встановлює не помилку в документі, а те, що заявник є батьком, матір’ю, сином, донькою, братом, сестрою або іншим родичем відповідної особи. Щоб підтвердити родинний зв’язок, нерідко перевіряються навіть архівні довідки, довідки про спільне проживання або склад сім’ї, заслуховуються свідчення родичів, сусідів, знайомих, представників громади. Встановлення факту родинних відносин — важлива юридична процедура, що дозволяє захистити права особи у випадках, коли документи спірні.
