У лютому 1999 року жителька села Іванковичі, що на Київщині, отримала в приватну власність земельну ділянку площею 18,5 сотки. Звела на ній будинок, обжилася. Лише в березні 2018-го вирішила впорядкувати документи. І тут з’ясувалося, що за цією ж адресою зареєстроване домоволодіння її односелки.
У 2003 році ця жінка купила земельну ділянку площею 18,8 сотки в іншому кінці села. За рік побудувалася й узаконила житло. Виконком Іванковичівської сільської ради ухвалив рішення про введення будинку в експлуатацію. На його підставі власниця отримала документ на домоволодіння. Але не зауважила неправильно вказану назву вулиці — Лісна замість Лісова. Надалі саме ця адреса потрапила до Державного реєстру речових прав. Тож жінка, яка ще в 1999 році приватизувала землю і вирішила її зареєструвати, отримала відмову, бо за її адресою у реєстрі вже значився інший будинок. Хоч фізично земельні ділянки не перетиналися, вони мали різні межі й інші кадастрові номери. Обурена селянка звернулася до суду, щоб скасувати рішення виконкому, яким за її адресою було визнано право власності на житловий будинок односелки.
На судовому засіданні власниця, у документах якої була помилка, заявила, що не претендує на чуже майно. Водночас зауважила: проблема виникла через помилку сільської ради й державного реєстратора. Тож саме сільрада найперше мала б виправити свою помилку, а не позбавляти її документів на будинок.
Васильківський міськрайонний суд відмовив у задоволенні цього позову. Бо начебто заявниця обрала неправильний шлях захисту своїх прав. На його думку, потрібно було вимагати від сільради виправити помилку, а не скасовувати неправильне рішення органу місцевого самоврядування. Мовляв, це стане тягарем для іншої власниці землі.
Та апеляційний суд з таким аргументом не погодився і ухвалив рішення на користь позивачки. Тоді жінка, в документах якої було вказано неправильну адресу, подала касаційну скаргу. Втім Верховний Суд не задовольнив її. У своєму рішенні він зауважив, що можна було б виявити помилку раніше й звернутися до органу місцевого самоврядування, аби її виправити. Адже в договорі купівлі-продажу земельної ділянки вказана правильна адреса. Як і в акті державної комісії про готовність будинку до експлуатації, який власниця підписала. А от у рішенні виконкому та виданому на його підставі свідоцтві на право власності з’явилася інша вулиця. Як бачимо, неуважність може дорого коштувати.
