Президент доручив виконувати обов’язки керівника Офісу генерального прокурора 42-річному Антону Ковальському, який до цього очолював Хмельницьку обласну прокуратуру. Кадрові зміни відбулися після скандальної відставки генпрокурора Руслана Кравченка на тлі розслідування НАБУ та САП щодо кришування посадовцями Офісу генпрокурора шахрайських колцентрів (операція “Карфаген”).
— Чи стане Антон Ковальський повноцінним генпрокурором, залежатиме від президента, — вважає Євген Крапивін, керівник напряму “Правопорядок” Лабораторії законодавчих ініціатив. — Наприклад, до призначення на цю посаду Руслана Кравченка відомством вісім місяців керував Олексій Хоменко, який також мав статус тимчасового виконувача обов’язків. Однак Зеленський так і не подав його кандидатуру на затвердження парламентом. Думаю, глава держави, намагаючись пережити політичну турбулентність, пов’язану зі звільненням Кравченка, не поспішатиме з призначенням нового генпрокурора. Зазначу, що за президентства Зеленського троє з чотирьох генпрокурорів були саме політиками, а не кадровими прокурорами.
— Наскільки вигідний президентові прокурор у статусі в. о.?
— Очільник інституції в такому статусі максимально підпорядкований політичній волі Офісу президента: є таким, хто не має повноцінних гарантій незалежності та може бути знятий у будь-який момент, що прямо суперечить концепції прокурора як незалежного офіцера правосуддя. Виконувач обов’язків наділений тими ж повноваженнями, зокрема і процесуальними, що й генпрокурор. Однак політична традиція така, що посадовець у статусі в. о. максимально обмежений у своїх діях. Він не змінює заступників, не підписує стратегічних документів, рідко бере активну участь у реформах. Тож що швидше ми матимемо постійного генпрокурора, то краще.
— Що відомо про Антона Ковальського?
— Прокуратуру Хмельницької області він очолив 1 липня 2025 року, після скандалу з “липовими” інвалідами (понад 60 прокурорів обласної прокуратури, а це близько 20 — 25% штату, мали оформлену інвалідність, переважно II групи. — Авт.). До цього п’ять років керував Чернівецькою обласною прокуратурою, обіймав посаду заступника керівника Вінницької обласної прокуратури. Антона Ковальського пов’язують з впливовим чернівецьким бізнесменом Іллею Павлюком, неформальним куратором так званої групи Павлюка у фракції “Слуга народу”. Нема сумніву, що президент не знає всіх прокурорів регіонального рівня. Тобто Володимиру Зеленському хтось мав порекомендувати саме Ковальського. Цілком можливо, що це був Павлюк. А ще, за чутками, Ковальський є людиною Олега Татарова, заступника керівника ОП. Після відставки Андрія Єрмака вплив Татарова на правоохоронні органи істотно посилився.
Від громадських активістів лунають закиди на адресу Антона Ковальського щодо його статків та недоброчесності. Зокрема, вказують, що більшу частину майна в. о. генпрокурора записано на його родичів. Наприклад, від 2018 року Ковальський та його родина користувались квартирою у Вінниці, що оформлена на матір посадовця (за даними Центру протидії корупції, офіційних доходів у цієї жінки, яка працювала медсестрою в психоневрологічній лікарні, на купівлю нерухомості не вистачило б. — Авт.). А от дружина Ковальського, яка, до речі, родом із РФ, є успішним ФОПом. За 2024 — 2025 роки її підприємницькі доходи сягали 7,59 мільйона гривень.
— А чи можливо, що генпрокурора в Україні будуть обирати на прозорому конкурсі?
— З нинішнім парламентом — ні, хоча у Верховній Раді й зареєстрований відповідний законопроєкт. Нардепи хочуть мати вплив на призначення генпрокурора. Та й, нагадаю, згідно з Конституцією, генпрокурора призначає президент зі згоди парламенту. А в умовах воєнного стану неможливо внести зміни до Основного Закону.
