Нарешті те, про що давно знають пересічні українці, помітила і влада. Комісія з участю уповноваженого Верховної Ради з прав людини перевірила укриття цивільного захисту і констатувала, що переважна більшість має недоліки.
Зокрема, 93% бомбосховищ (або 991 із 1066 перевірених) не відповідають вимогам до таких об’єктів. Основні проблеми — приміщення захаращені, у них немає вентиляції, світла й води. А понад 37% споруд абсолютно недоступні для осіб з інвалідністю. Найбільше неробочих укриттів виявлено у Львівській, Житомирській, Київській, Харківській областях та у столиці.
— Згідно з даними, які озвучив омбудсмен Дмитро Лубінець, у країні налічується 66 574 споруди цивільного захисту, вони можуть вмістити близько 16,5 мільйона осіб, — каже Іван Перегінець, директор науково-технічного центру Академії будівництва України. — Це сховища, протирадіаційні укриття, так звані приміщення подвійного використання (паркінги, підвали житлових будинків). Віднедавна у деяких містах з’явилися модульні захисні споруди. Та цього замало. Для порівняння: 10-мільйонна Швеція має 60 тисяч укриттів.
Ба більше, максимум 10% так званих бомбосховищ в Україні готові до того, щоб приймати людей не на 20 — 40 хвилин, а до 10 годин. Адже бачимо, що повітряні тривоги у регіонах, особливо прифронтових, стають тривалішими. Якість укриттів теж незадовільна. Скажімо, у Києві більшість з близько п’яти тисяч бомбосховищ — це звичайні підвали житлових будинків.
— За час повномасштабного вторгнення кількість укриттів в Україні збільшилася майже втричі, — додає Ігор Молодан, керівник Центру корпоративної безпеки “Автоном Клуб”. — Але чимало з них захаращені, затоплені, завалені сміттям. Тому люди туди не спускаються, наражаючи своє життя на небезпеку під час повітряних тривог. Проблемою є й те, що укриття не завжди відчинені. І вже були випадки, якот у столиці, коли через це гинули люди.
— Про які ще недоліки укриттів йдеться?
● І. Перегінець:
— Згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту, люди повинні мати змогу перебувати в укритті 48 — 72 години. Та на практиці переважна більшість сховищ не обладнані системами вентиляції, подвійними виходами та входами, не мають місць для сидіння, лежання, санвузлів... Одне з соціологічних опитувань показало, що 85% мешканців обласних центрів під час повітряних тривог не спускаються в укриття. Думаю, десь 20% з них не роблять цього через невідповідний стан бомбосховищ.
Слід реконструювати вже наявні укриття. Та все впирається в гроші. За нашими підрахунками, щоб довести один такий об’єкт до належного стану, потрібно на кожен квадратний метр вкласти орієнтовно 500 доларів. Тому органам місцевого самоврядування варто подаватися на різні проєкти, щоб залучати міжнародне фінансування для облаштування бомбосховищ.
