“Це дуже колоритне дійство, що об’єднує молодь села, — каже Тамара Воверчак, співорганізаторка обряду. — Опівночі хлопці вирушають із музикантами та конем, прикрашеним гірляндами й вінком, до осель незаміжніх дівчат.
Господарі пригощають гнідого сіном, зерном і калачем. Хлопці віншують, а потім запрошують до танцю неодружену дівчину, далі катають верхи. За віруваннями, незабаром вона покине батьківський поріг та вийде заміж”.
Тамара Воверчак каже: новина про те, що Мінкульт вніс їхній обряд у національний список, стала для мешканців села справжнім святом. Люди вітали одне одного. Вона ж від щастя розплакалася.
“Мене переповнюють емоції, — зізнається жінка. — Разом із чоловіком — завідувачем будинку культури, і активною молоддю ми понад два роки збирали матеріали про наш обряд, знімали відео, фіксували, як усе проводимо. Доводили експертній раді, що наша традиція заслуговує бути в тому переліку, що вона самобутня й жива. Бо це не лише минуле, а сьогодення і майбутнє, адже наша молодь підтримує обряд”.
Нині в селі вже планують, як проводитимуть “Засівання з конем” наступного року.
