Іван Кухар із Вінниччини провів у російській неволі неповні 33 місяці — з серпня 2022-го по 6 травня 2025 року. Майже весь цей час його мати отримувала грошове забезпечення, закріплене за сином-військовослужбовцем, — 120 — 130 тисяч гривень щомісяця. За цей час набігла доволі велика сума — понад 4 мільйони гривень. Повернувшись додому, Іван довідався, що на ці гроші мати придбала кілька квартир, які не має наміру на нього переоформляти.
“У 16 років я вступив в Одеську військову академію. Тож з 2017-го не жив удома, — розповідає 25-літній Іван Кухар. — Батьки розлучилися, коли мені було 5 років. Спершу тато мене навідував майже щотижня, а потім щораз рідше, і зрештою ми могли не бачитися й кілька років. Вже коли батько став учасником АТО, ми стали більше спілкуватися. А з мамою у мене ще з дитинства виникали всілякі непорозуміння. Не мали ми нормальних стосунків. Зрозуміло, що була якась материнська любов і я по-своєму любив матір, але розумів, що не хочу з нею жити. Тому і вступив у військову академію так рано. У 2021 році випустився офіцером і служив у зоні ООС — виконував завдання у Пісках, що на Донбасі. Коли почалася повномасштабна війна, ми надалі охороняли рубежі в Донецькій області. У серпні я потрапив у полон, де пробув майже три роки”.
6 травня минулого року відбувся обмін, й Іван Кухар повернувся з ворожої неволі. Після цього він отримав частину своїх виплат за 2025 рік, а також допомогу й компенсацію у зв’язку зі звільненням зі служби. Разом — близько 700 тисяч гривень. “У той час виявилося, що мати, отримавши 4,3 мільйона гривень моїх виплат, мала ще не сплачені кредити. Я очікував, що можуть бути проблеми з грошима, але не думав, що аж такі, — каже співрозмовник. — Повірив у мамині маніпулятивні розповіді про те, як вона мене любить, тож давав гроші й ще навіть погасив кредит на 150 тисяч гривень. Та згодом зрозумів, що занадто їй вірив”.
Співрозмовник каже, що, відповідно до витягів з Держреєстру нерухомого майна, його мати стала власницею трьох квартир у Вінниці. Іван певен: вона не могла купити ці помешкання і ще гараж на зарплату вчительки музики — 8 — 12 тисяч гривень. “Мама розповідала, що в тих квартирах живуть друзі, але я знаю, що там є орендарі, які платять за житло, — каже Іван Кухар. — Тепер маю намір через суд повернути гроші, які вона привласнила”.
За словами Івана Кухаря, такі випадки — непоодинокі. “Знаю, що після одного з обмінів 10 військових опинилися у подібній ситуації — залишилися або взагалі без грошей, або ж значні суми виплат хтось із родичів привласнив і виїхав за кордон, — зауважує. — Он тепер мій знайомий судиться з батьками, які вигнали його з рідної хати, де він народився і виріс. Молодшому сину купували все, а коли старший повернувся з полону і запитав про гроші, то це батькам не сподобалося. Загалом вони отримали приблизно п’ять мільйонів гривень, але не захотіли повернути хоч щось”.
Нещодавно Рівненський районний суд зобов’язав матір повернути 22-річному синові 3,9 мільйона гривень виплат. З 6 червня 2022-го по 6 травня 2025 року Дмитро Панчук перебував у полоні. Грошове ж забезпечення військового до січня 2025-го отримувала мати, яка використовувала гроші на власний розсуд. Після звільнення з неволі син попросив повернути виплати, однак жінка відмовилася віддати гроші. Ба більше. Ще й виписала з помешкання, де він був зареєстрований з 2006 року. Свою позицію суд обгрунтував тим, що грошове забезпечення — власність військовослужбовця, який потрапив у полон. І батьки чи інші родичі не стають власниками цих коштів, а отримують їх тимчасово для забезпечення потреб сім’ї.
Тим часом Касаційний цивільний суд Верховного Суду виніс постанову у справі військовослужбовця з Вінниччини, який перебував у російському полоні майже два роки. Він позивався до колишньої дружини, законної представниці їхнього спільного неповнолітнього сина. Військова частина виплачувала ексдружині повне грошове забезпечення позивача й з цих коштів також регулярно утримувалися аліменти на дитину (четверта частина доходу). Загалом жінка одержала понад 2,3 мільйона гривень.
Коли військовослужбовець повернувся з полону, то вимагав повернення суми коштів понад сплачені аліменти. Суд першої інстанції відмовив йому в позові, але апеляція це рішення скасувала. Зрештою і Верховний Суд залишив постанову апеляційної інстанції без змін. Тож тепер колишня дружина має повернути ексчоловікові ще приблизно 1,45 мільйона гривень.
Правоохоронці нерідко теж виявляють випадки шахрайства з виплатами полонених військовослужбовців. Так, у липні 2024 року 22-літній житель Львівщини в незаконний спосіб отримав грошове забезпечення 47-річного батька-військового, який у квітні 2022-го потрапив у полон. Син подав у районний ТЦК та СП довідку з неправдивою інформацією. Річ у тому, що виплати можуть отримувати лише ті члени сім’ї, з якими встановлене спільне проживання. Хоч син не проживав уже тривалий час з батьком, староста округу видала йому довідку, в якій йшлося про зворотне. І завдяки цьому фіктивному документу з’явилася підстава для отримання грошового забезпечення та інших видів матеріальної допомоги. Тож за 2024 рік син отримав понад 3,8 мільйона гривень, які витрачав на власний розсуд. Зрештою шахрайство викрили, коли торік у березні батько повернувся з полону. На квартиру та банківські рахунки сина за рішенням суду наклали арешт.
Читаючи всі ці історії, у кожного, мабуть, виникає логічне запитання — навіщо рідним надають доступ до грошового забезпечення військовослужбовців-полонених? І чи можна ці кошти витрачати на потреби сім’ї?
— Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” і Порядок виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон (затверджений постановою Кабміну №884 від 30 листопада 2016 року), — це основні документи, які регулюють нарахування згаданих виплат, — розповідає Роман Лихачов, військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам і їхнім родинам. — Передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які перебувають у полоні, можуть отримувати родичі першого ступеня споріднення, тобто батьки, діти до 18 років та дружини/чоловіки. Але цікаво інше: ніде не прописано, що одержувачі можуть робити з цими коштами. Начебто немає заборони їх витрачати. Та бачимо, що нерідко військовослужбовці намагаються стягувати ці виплати у судах.
Звісно, бувають різні ситуації. От, до прикладу, військовослужбовиця повернулася з полону, в якому перебувала майже три роки, а її чоловік витратив усі отримані гроші та ще й подав на розлучення. Насправді ніде не зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які перебувають у полоні, має зберігатися і рідні не можуть використовувати отримані кошти. Тому ситуації з цими виплатами — спірні. Для чого рідним перераховують кошти? Щоб сім’ї військовослужбовців не залишалися без підтримки. Але ж не квартири на ці гроші купувати. Це якось неправильно.
— Зауважу, що до лютого 2025 року рідним нараховувалося 100% грошового забезпечення військовослужбовців-полонених. А тепер — лише 50%, — пояснює адвокат Назар Олексюк. — Інші 50% зберігаються на рахунках військової частини.
Щодо рішення судів у таких справах, які розглядаються у порядку цивільного судочинства, то враховується те, хто отримує виплати. Якщо гроші одержує дружина, то чоловік, повернувшись з полону, не зможе судитися з нею. Адже ці кошти, відповідно до сімейного законодавства, є спільною власністю подружжя. Тож дружина може їх витрачати. А якщо мати отримує виплати, то це вже не спільна власність і військовослужбовець має право вимагати повернення коштів.
