У часи, коли Москви ще не існувало, Києво-Печерська лавра була осередком, де творилися українська історія, освіта, наука, мистецтво, іконопис, книгодрукування, медицина, де формувалася національна ідентичність. То що відомо про її заснування?
— Печерський чоловічий монастир Успіння Пресвятої Богородиці заснований у 1051 році на правому березі Дніпра, — розповідає Олександр Бабич, історик, член Національної спілки краєзнавців України, колишній співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. — Як згадується у “Повісті минулих літ” Нестора Літописця, Іларіон — пресвітер (старший священник), радник князя Ярослава Мудрого — часто ходив на дніпровську кручу, де нині монастир, молитися, викопавши собі в лісі печерку на два сажні. Коли ж князь звів пресвітера в сан митрополита Київського, ця печерка на схилах Дніпра залишилась без господаря.
● Олександр Бабич. Фото надав співрозмовник
Невдовзі до Києва прийшов Антипа, уродженець Любеча (що неподалік Чернігова), який постригся в ченці на Афоні й узяв ім’я Антоній. І поселився в печері, яку викопав Іларіон. До Антонія приходила братія. Він постригав прибулих у ченці. І так зібралося 12 братів. Серед перших ченців був і майбутній преподобний Феодосій.
Спершу над печерою, де молилися ченці, поставили невелику дерев’яну каплицю, в якій поміщалося близько 20 монахів. Князь Ізяслав Ярославич подарував монастирю землю — місце, де нині двір Дальних печер. Там побудували келії, різні господарські будівлі. На території Ближніх печер було кладовище для ченців.
У 1073 році на території сучасної Верхньої лаври преподобні Антоній та Феодосій Печерські заклали камінь для будівництва собору Успіння Пресвятої Богородиці — першої мурованої споруди у Києво-Печерському монастирі. Собор звели за три будівельні сезони й освятили у 1089 році. Впродовж століть його неодноразово добудовували і перебудовували. 3 листопада 1941 року будівлю Успенського собору було зруйновано вибухом. Його відбудова за проєктом архітектора Олега Граужиса розпочалася у 1998-му і тривала два роки. Освячення відновленого храму відбулося 24 серпня 2000 року, але розпис інтер’єрів розпочався лише у 2013-му. У червні цього року внаслідок російського обстрілу на даху собору виникла пожежа загальною площею близько 800 квадратних метрів. Покрівельні конструкції, баня та стіни головної святині монастирського комплексу зазнали серйозних руйнувань.
До речі, підземні коридори Дальніх печер, де є мощі 49 канонізованих святих, мають довжину 293 метри, Варязьких (частина Дальніх) — 200 метрів, а Ближніх, де покояться мощі 73 святих, — 383 метри. Усі печери викопані у високих дніпровських пагорбах на глибині від 5 до 15 метрів. А от назви “Ближні” (Антонієві) і “Дальні” (Феодосієві) вони дістали через віддаленість від головного храму монастиря — Успенського собору.
Ще однією мурованою спорудою на території Києво-Печерського монастиря стала Троїцька надбрамна церква (міститься над головною монастирською брамою в уступі фортечних мурів). Її збудовано у 1106 — 1108 роках на кошти чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі під ім’ям Миколи Святоши. Стіни цієї церкви майже без змін збереглися до наших днів.
Зауважу, що велика лаврська дзвіниця, яку почали будувати у 1731 році, є однією з найвищих будівель Києва. У XVIII столітті вона була найвищою спорудою в Європі. Фундамент цієї дзвіниці має форму дзвона. Його глибина перевищує 7 метрів. Висота ж дзвіниці з хрестом — 96,52 метра. Вона похилилася ще під час спорудження через нерівномірне осідання грунту.
— А як сталося, що Києво-Печерська лавра свого часу перейшла під юрисдикцію московського патріарха?
— Унікальний Печерський монастир у 1592 році став ставропігією Константинопольського патріархату. Тобто автономною церковною одиницею під юрисдикцією не місцевого ієрарха, а безпосередньо патріарха.
Після укладення Берестейської церковної унії, наприкінці XVI століття, в Україні не залишилося православних ієрархів. Тому було кілька спроб зробити Києво-Печерський монастир греко-католицьким. Та зрештою Єрусалимський патріарх Теофан у 1620 році висвятив у Києві православних ієрархів. І було відновлено православну Київську митрополію, яку очолив Йов Борецький.
Коли у січні 1654 року гетьман Богдан Хмельницький на військовій раді у Переяславі двічі присягнув на вірність московському цареві, то Митрополит Київський Сильвестр Косів наказав у всіх монастирях у Києві зачинити брами. Також відмовився присягати на вірність Московії і зачинив браму своєї резиденції перед Богданом Хмельницьким. Тоді митрополита Київського найбільше підтримував Йосиф Тризна, тодішній архимандрит Печерського монастиря. Але у 1688 році Києво-Печерська лавра таки перейшла під юрисдикцію московського патріарха.
— З жовтня 1917 року для лаври почалися важкі часи.
— Так, більшовики у 20-х роках перетворили монастир на Всеукраїнське музейне містечко, і весь монастирський комплекс перейшов у державну власність. А в 1930 році лавру закрили, братію виселили. Дальні печери були передані чернечій громаді у користування аж у 1988-му — в рік святкування 1000-ліття хрещення Київської Русі. Тоді ненадовго священноархимандритом монастиря став Митрополит Київський і всієї України, Патріарший екзарх Філарет (Денисенко), а з 1992-го — Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).
Наприкінці березня 2023 року з УПЦ МП розірвано договір про оренду Києво-Печерської лаври, укладений ще у жовтні 1990-го. Тепер Митрополит Епіфаній, Предстоятель ПЦУ, є священноархимандритом Святоуспенської Києво-Печерської лаври, а намісником монастиря від Православної церкви України призначено архимандрита Авраамія.
До слова, у 1994 році Києво-Печерську лавру (у 2023-му разом із Софійським собором) внесено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. А з 1996-го на території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.
