47-річний боєць Юрій з Чернігівщини неодноразово опинявся на межі смерті, але медики знову і знову повертали його до життя.
“Близько 8.00 надійшов виклик з однієї з частин. Військовий скаржився на сильний пекучий біль за грудниною. Це скидалося на гострий коронарний синдром. Пацієнта треба було терміново транспортувати до обласного медзакладу, — розповідає Алла Шубська, лікарка з медицини невідкладних станів Бобровицької підстанції Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. — Перед транспортуванням я поставила хворому катетер, ввела препарати. Та раптом чоловік почав синіти”.
На моніторі медики побачили фібриляцію шлуночків — критичне, потенційно летальне порушення серцевого ритму. “Я стала робити чоловікові непрямий масаж серця. Застосували дефібриляцію — і після першого розряду серцевий ритм вдалося поновити, — мовить далі лікарка. — Але дорогою до Чернігова ще чотири рази ми реанімували, стабілізували хворого і їхали далі”.
Після кожного реанімування військовий приходив до тями. “Він навіть говорив із нами: “Чого ви мене постійно будите? Я хочу спати”, — усміхається Алла Леонідівна. — Цей чоловік народився у сорочці, і не в одній. Ми казали, що коли він вижив у гарячих точках, то й тут мусить вижити”.
Зрештою чоловіка доправили до Чернігівської обласної лікарні. Там його серце зупинялося в операційній ще сім разів! “Пацієнтові дуже пощастило, що він вчасно звернувся по допомогу, — зауважує Ігор Філіппов, керівник відділення інтервенційної кардіології Чернігівської обласної лікарні. — Ми вже знали, що хворого везуть до нас, тому підготували операційну, щоб не втрачати жодної хвилини. Через закупорювання судини до частини серця перестав надходити кисень. Ми зробили прокол артерії на руці і завели катетер до серця, знайшли закупорену судину, відновили її прохідність і встановили стент.
У цього пацієнта стан був особливо важкий, адже зупинки серця повторювалися багато разів. Кожна з них погіршувала шанси на виживання. На щастя, все закінчилося добре. Коли чоловік усвідомив, що сталося, сказав — ми його витягли з того світу. Реабілітація ще триває, а частину препаратів після такого інфаркту доведеться вживати довічно”.
Раніше військовий не звертався до лікарів, хоча під час фізичних навантажень відчував біль і дискомфорт у ділянці серця. “Та цього разу біль був нестерпний, — каже Ігор Юрійович. — Чоловік зрозумів, що просто перечекати його не можна”.
Зі слів Ігоря Філіппова, нині інфаркти молодшають. “Наймолодшому пацієнтові, якого я лікував, було 23 роки. Чоловіки у віці 30 — 40 років із інфарктами звертаються приблизно раз на місяць, — каже кардіолог. — На це впливають різні фактори, зокрема куріння, недостатня фізична активність, стрес. Загалом ми проводимо близько 500 — 600 таких операцій на рік”.
