А побутує вона у Бабинській та Гощанській громадах.
“Гощанські хустки походять з кінця XIX століття. І донині збереглись екземпляри, яким понад 100 років, — розповідає місцева майстриня Тетяна Скрябіна. — Більшість українських хусток мають квадратну форму, а ось гощанська унікальна тим, що прямокутна. Особливістю виробів є геометрична вишивка на чотирьох кутах із давніми символами захисту, добробуту та продовження роду. Це ромби, “кривульки”, зірочки, хрести, гілки або дерево. Зазвичай вишивали червоними й чорними нитками у техніці гладь, заволікання чи хрестик. Що цікаво, на одних кутах міг бути один візерунок, а на протилежних — зовсім інший. Коли жінка одягала таку хустку, то виглядало наче їх у неї дві. Найчастіше такий головний убір зав’язували під підборіддям або вузлом на потилиці”.
За словами майстрині, здавна гощанські хустки були не просто прикрасою, їх вважали своєрідним оберегом. “Наприклад, на весілля знімали вельон і в’язали ці хустки. Це символізувало статус заміжньої жінки, — зауважує Тетяна Скрябіна. — Мені вдалось відтворити таку давню хустку завдяки співпраці з етнографинею Аллою Українець та Рівненським обласним краєзнавчим музеєм. Навіть знайшла тканину, котра дуже схожа до старовинного перкаля (бавовняна тканина, що вирізняється щільним переплетенням ниток. — Авт.).
Про гощанську прямокутну хустку знають не лише в Україні, а й за кордоном. Цього року в нідерландському містечку Нюнспет пройшло регіональне свято. На ньому згадували тих городян, які багато років тому населяли містечко, розбудовували його інфраструктуру, створювали бізнес. Місцеві перевдягались у традиційний одяг своїх пращурів і йшли ходою з оркестром. Українську спільноту також попросили презентувати свій стрій, пісні, танці. Традиційна гощанська хустка викликала захват у присутніх.
