“Закони мирного Європейського Союзу не відповідають нашим національним інтересам. Корупція в Україні під час воєнного стану має бути прирівняна до державної зради! Ніяких застав! Злодій-корупціонер під час війни за Незалежність — це такий самий ворог, як і орк...” — з такою заявою виступив командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош. Він закликав Верховну Раду негайно ухвалити закони, які забезпечать невідворотне покарання для корупціонерів — “щоб вони сиділи у в’язниці, а не платили застави із награбованих в українців грошей і не виходили на волю”. Водночас Дмитро Ярош виступив за запровадження смертної кари за найважчі злочини на час воєнного стану.
— Для мене державна зрада та корупція під час війни — це злочини, за які відповідальність має бути максимально суворою і невідворотною, — каже політична та громадська діячка Ольга Богомолець. — Знаю, що сьогодні смертна кара в Україні заборонена і її повернення потребувало б фундаментальних правових змін. Але вважаю, що ми маємо нарешті розпочати чесну суспільну дискусію: чи досить довічного ув’язнення для людини, яка свідомо допомогла ворогові вбивати українців чи грабує у час війни державу?
Переконана, Україна має обговорити повернення смертної кари за державну зраду та корупцію у воєнний час, якщо такі злочини спричинили загибель людей. Винятково за рішенням суду та після беззаперечного доведення вини. Навіть довічне ув’язнення для таких зрадників я не сприймаю як достатнє покарання, адже їхнє життя триває, а разом із ним залишається шанс на обмін чи амністію. Це складна дискусія, але ми не маємо права її уникати.
— Підтримую ініціативу щодо запровадження смертної кари на період воєнного стану за корупцію в особливо великих розмірах, зокрема за розкрадання грошей у сфері оборони, — додає політичний експерт Вадим Трюхан. — Що ж до смертної кари для навідників, які передають ворогові координати цілей, то тут би диференціював покарання. Якщо впіймали агента, який не встиг навести удар противника на ціль, а тільки мав намір, чи навів, але ворог не влучив, тоді можна обмежитися довічним терміном. Якщо ж наводка, а точніше кажучи, зрада, призвела до загибелі людей, то смертна кара — це цілком заслужено. Незалежно від віку, професії, обставин і так далі.
— Багато хто вказує на те, що запровадження смертної кари суперечитиме міжнародним стандартам та рекомендаціям ЄС.
● В. Трюхан:
— Україна не стане членом Європейського Союзу, поки триває війна. Це вже зрозуміло як істина в останній інстанції. Тому нічого страшного через те, що ми запровадимо смертну кару, не станеться. Закінчиться війна — повернемо законодавство до норм та стандартів, ухвалених у мирний час, візьмемо до уваги європейські вимоги й далі вестимемо переговори про вступ.
А нині для нас головне — питання виживання. Бо це екзистенційна війна. Росіяни хочуть як максимум знищити всю Україну, як мінімум взяти її під контроль, щоб далі проводити свою експансіоністську політику в Європі й використовувати наші ресурси — людські, природні тощо. Нині така стадія війни, коли Путін поводиться, як поранений звір, і сіє смерть повсюди. Йому байдуже, хто гине — дворічна дитина в Києві, сім’я з сімома дітьми у Кривому Розі чи військовослужбовець на фронті. У цій ситуації нам треба діяти асиметрично. Слід провести всередині країни мобілізацію усього потенціалу на захист і виживання держави. Зміна законодавства із запровадженням жорстких покарань за державну зраду, за корупцію і за деякі інші злочини, зокрема військові, — це, як на мене, потреба моменту.
— Чи зупинить корупціонерів загроза жорсткого покарання?
● В. Трюхан:
— Думаю, що це би мінімізувало корупцію. Щоправда, лише посилення відповідальності за такі злочини недостатньо. Варто проводити вибори — навіть у час війни. Бо політики, які перебувають на виборних посадах, відчувають нині безкарність, сподіваючись на те, що переобрання влади не буде ще довго. Як наслідок, маємо безпрецедентну корупцію, яка дійшла до Офісу президента, міністрів, Верховного Суду і так далі.
— За корупцію у Китаї передбачено 10 — 20 років позбавлення волі, довічне ув’язнення і смертну кару, — зазначає Олександр Калітенко, юридичний радник Transparency International Ukraine. — З 2000 року в цій країні було розстріляно понад 10 тисяч чиновників. В Ірані та Саудівській Аравії також можуть стратити людину, яка бере хабарі, або позбавити її кінцівок чи пальців. Однак не можна сказати, що суворе покарання допомагає згаданим країнам боротися з корупцією. Принаймні ми не бачимо, щоб вони були лідерами в Індексі сприйняття корупції, який щорічно випускає наша організація. Додам, що в Європі смертна кара дозволена тільки в одній країні — Білорусі. Натомість, наприклад, у Фінляндії за хабарництво передбачено чотири роки в’язниці. І ця країна посідає одну з перших позицій в Індексі сприйняття корупції.
Посилення покарання за корупцію — це не та кампанія, до якої нам варто прагнути. Такі ініціативи популістичні. Це радше про боротьбу зі симптомами, а не з хворобою. Україна має Антикорупційну стратегію — базовий державний документ, який визначає пріоритетні напрями й завдання антикорупційної політики. Реалізація цієї стратегії — значно ефективніший шлях подолання корупції.