Восени цього року в Україні відбудеться пілотне тестування нової моделі державної підсумкової атестації (ДПА) для дев’ятикласників. Участь у ньому візьмуть приблизно дві тисячі десятикласників, які вже завершили навчання за програмою базової середньої освіти, тобто закінчили 9 класів. Іспит організує Український центр оцінювання якості освіти.
Як повідомила директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко, пілотна ДПА передбачатиме перевірку знань учнів із двох освітніх галузей — мовно-літературної та математичної. Надалі модель атестації розширять. До переліку можуть додати завдання з природничої, історичної та іншомовної освітніх галузей.
Водночас в УЦОЯО розробляють новий формат державної підсумкової атестації для учнів 4-х та 12 класів. Остаточну модель для дванадцятикласників визначать після запуску старшої профільної школи. Уже відомо, що всі випускники складатимуть на базовому рівні іспити з української мови та літератури і з математики. А оцінювання з профільних предметів відбуватиметься на поглибленому рівні відповідно до обраного напряму навчання. Учні, які пройдуть таку атестацію, жодних додаткових вступних іспитів, як-от ЗНО чи НМТ, не складатимуть. Результатів ДПА має бути достатньо для вступу до вишу.
В експертних колах по-різному ставляться до ідеї відновлення державної підсумкової атестації. Одні вважають, що ДПА треба проводити бодай заради моніторингу — щоб оцінити рівень знань дітей і розуміти, що вони вже опанували, а над чим ще мають попрацювати. Інші ж переконані: таке оцінювання не дозволяє зробити заміри, які б допомогли ідентифікувати освітні втрати, і є зайвим стресом для дітей.
— На жаль, ДПА, яка була запроваджена у нас замість радянської системи шкільних екзаменів, так і не стала тим інструментом, без якого українська школа не могла б існувати, — певен ексдиректор УЦОЯО Ігор Лікарчук. — І річ не лише в тому, що вона не мала статусу обов’язкової для переходу до наступного етапу навчання, хоч це дуже важливо. За двадцять п’ять років так і не з’явилося переконливої відповіді на запитання: яку проблему української школи вона розв’язує? Натомість ДПА зумовила появу нових проблем: масове “малювання” потрібних для звітів оцінок, аби не псувати статистику ані учню, ані школі, ані району; появу ринку “правильних відповідей” на завдання ДПА; вимоги керівників шкіл поставити “потрібну” оцінку; гонитва за середнім балом атестата, який залежав від випускної ДПА. І найголовніша проблема — цілковита суб’єктивізація оцінки. Адже, на відміну від радянських екзаменів, знання оцінювала не комісія, а один учитель.
Тепер нам пропонують реінкарнацію ДПА. Щоправда, вже в іншій формі. Із цифровими платформами, штучним інтелектом, централізованим аналізом результатів та обіцянками об’єктивного оцінювання. Але головне запитання залишається тим самим, що й двадцять п’ять років тому: яку саме проблему української школи має розв’язати ДПА? Якщо мета — отримати інформацію про стан освіти, то держава вже сьогодні має величезний масив інформації за результатами ЗНО-НМТ, участі українських учнів у міжнародних порівняльних дослідженнях PISA, TIMSS, регулярних моніторингових досліджень якості освіти. Проблема не у відсутності інформації, а в тому, що в Україні не вміють цю інформацію аналізувати, узагальнювати та продукувати на її базі ефективні управлінські рішення.
— На мою думку, ДПА варто повертати, — зазначає засновниця ГО “Смарт освіта” Іванна Коберник. — Три оцінювання за 11 чи 12 років навчання — це небагато. І це логічно й важливо для державної політики: мати зріз знань учнівства після кожного рівня освіти: початкової, базової середньої та повної середньої. Це важливий матеріал для того, щоб з’ясувати: що працює, що не працює, за якими підручниками діти мають кращий рівень знань, за якими — нижчий, які теми даються легше чи важче і яким категоріям учнів.
Щодо заяв про стрес для дітей, то його формують дорослі. Оцінювання — невід’ємний складник процесу навчання, без нього неможливий поступ і прогрес. Інше питання, що оцінювання має відповідати програмі та віковим особливостям дітей. Тому дуже важливо, щоб завдання були складені грамотно й коректно, а вчителі та батьки не використовували оцінювання для інших своїх цілей, не пов’язаних із поступом дитини у навчанні.
— Завершенням будь-якого виду діяльності є контрольна оцінка досягнутих результатів, — додає експерт з освітніх питань Олег Фасоля. — І навчання тут — не виняток. Оцінка надзвичайно важлива як для здобувачів освіти, так і для тих, хто здійснював процес навчання. Здобувачам освіти вона дозволить побачити досягнутий результат та на наступних етапах працювати над його покращенням. Для педагогів буде приводом для вдосконалення їхньої діяльності. Та й батьки мають бути зацікавлені в отриманні об’єктивної інформації про знання своїх дітей — щоб спільно з ними побудувати подальшу освітню траєкторію.
Практика свідчить, якщо оцінку дає надавач послуг, то вона тією чи іншою мірою буде суб’єктивною. Тому в усьому світі досягнуті результати оцінюють незалежні структури. Якщо говорити про новий формат ДПА, то він може бути різним, але найголовніше, щоб оцінювання результатів випускників абсолютно усіх закладів освіти здійснював один незалежний орган. Тоді, власне, і підсумкова атестація у 12 класі може замінити ЗНО.
