Верховна Рада ухвалила закон №10399, який змінює підхід до державного фінансування вищої освіти. Документ передбачає поєднання державних і регіональних бюджетних місць із грантовою підтримкою та має дати вступникам більше можливостей обирати бажану спеціальність і заклад освіти.
— Одразу зауважу, що державні гранти на навчання не з’являються вперше, — каже секретарка комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа. — Вони працюють уже два роки як експериментальний проєкт уряду. За цей час грант отримали понад 25 тисяч студентів, середній розмір якого — близько 23,6 тисячі гривень. Тож ми не вигадуємо новий інструмент на папері, а масштабуємо перевірений.
— Що саме тепер зміниться?
— Основна зміна — статус гранту. Досі це була “пілотна” постанова, яку щороку доводилося продовжувати. Тепер грант стає постійним, закріпленим у законі інструментом державної підтримки — поряд із державним замовленням (бюджетними місцями) і контрактом. Тобто система вперше отримує сталу “третю опору”. І принципова річ, за яку ми боролися: бюджетні місця зберігаються. Безоплатна освіта на конкурсній основі нікуди не зникає — грант її доповнює, а не витісняє. Закон додає й запобіжники: видатки бюджету на підготовку фахівців не можуть бути меншими за торішні з поправкою на інфляцію. Щонайменше 51% випускників шкіл зможе навчатися коштом держави. Не менше як половина бакалаврів зможе продовжити навчання у магістратурі за державні гроші.
— Хто матиме право на грант?
— Тут керуватимуться логікою: гроші ходять за студентом. Підтримка рухатиметься за конкретною людиною до того вишу й на ту програму, які вона обрала. А головна новація, якщо порівнювати з експериментом, — розширення кола тих, хто може отримати підтримку. Досі це були переважно академічні гранти для контрактників із високими балами НМТ. Тепер видів більше: академічні — за результати; соціальні — для вразливих категорій; спеціальні — за спортивні чи мистецькі досягнення; гранти Героїв — для ветеранів, людей з інвалідністю внаслідок війни та постраждалих під час Революції Гідності; окремі — для офіцерів запасу. Підтримка стає адресною, а не лише “нагородою за високий бал”.
— Коли запрацюють зміни?
— Поетапно. Норми про академічні гранти наберуть чинності вже за місяць після офіційного опублікування закону, а основна нова модель — від 1 січня 2027 року. Ті, хто вже навчається, зокрема за чинним експериментом, довчаться на умовах свого вступу.
— Як загалом оцінюєте новації?
— Позитивно. Передусім тому що це не імпровізація, а рішення, випробуване на десятках тисяч студентів. Освіта — одна з найдоцільніших інвестицій держави, надто країни, яка воює і водночас готується до відбудови. ЄС не випадково ставить перед собою амбітні цілі щодо рівня освіти молоді. Я за безплатну освіту. Але водночас за модель, у якій людина, яка працює, може заробляти достатньо, щоб в разі потреби оплатити освіту своїх дітей. Так працюють, зокрема, у Великій Британії, Канаді, США. Водночас безплатна освіта — це не просто питання “дати чи не дати гроші”. Це економічна модель, і ми маємо розуміти, звідки ці гроші беруться.
Якщо говорити про гранти та державне замовлення, то тут важливо розуміти сам принцип. Раніше система значною мірою орієнтувалася на те, скільки студентів і за якими спеціальностями університети готові навчати. Тепер ми змінюємо цю логіку. Гранти дають державі додатковий інструмент впливу на вибір спеціальностей і дозволяють підтримувати ті напрямки, у яких країна має найбільшу потребу: інженерні спеціальності, медицину, педагогіку та інші. Водночас грант — це додаткова можливість для самого вступника. Людина з високими результатами має більше свободи у виборі закладу та програми. Вона може претендувати на навчання у приватному університеті, вартість якого раніше могла бути недосяжною для її родини.
