Черговим масштабним ударом по репутації керівництва держави стала справа “Форест Гамп”, в якій фігурують представники Офісу президента й парламенту. Тож не дивно, що прихильників переобрання влади нині більшає. Якщо не змінити тих, хто перебуває біля державного керма, корупція підточуватиме країну зсередини, і це може вилитись у суспільне незадоволення, вважають прибічники організації голосування. Опоненти ж наголошують: українське законодавство забороняє проведення президентських чи парламентських перегонів у період воєнного стану. Понад те, є ризик, що виборча кампанія ще більше розколе українське суспільство, чого так хоче Путін.
— Останні викриття НАБУ і САП посилюють напругу в країні, — каже політичний експерт Вадим Трюхан. — Пасіонарна частина суспільства абсолютно не сприймає того, що в нас у найвищих ешелонах влади така кричуща корупція, така відверта зневага до України як держави та до українського народу, який, стікаючи кров’ю, стримує ворожу навалу. Як наслідок, негласне табу на умовний Майдан, яке було дотепер, скасовується. Покришка казана розпікається. І якщо президент не заявить публічно, що ми, незважаючи на війну, у найближчі, умовно кажучи, дев’ять місяців проведемо вибори, то картонкові протести переростуть у реальний майдан і Зеленського просто винесуть з офісу разом з кріслом. Ніхто за нього заступатися не буде. Адже президент за останні кілька років абсолютно дискредитував себе тим, що більшість людей з його оточення нахабно грабує державу.
— Це правда, справа “Форест Гамп” знову загострила тему корупції у владі, — додає директор Інституту соціально-політичного проєктування “Діалог” Андрій Миселюк. — Хмизу до вогню додала і заява ексміністра оборони Михайла Федорова, який публічно запитав Зеленського, чи знав той про корупцію у своєму оточенні. У мирний час, коли відбуваються вибори, з’являється надія, що питання, які хвилюють суспільство, зокрема й боротьби з корупцією, буде вирішено. Саме тому, до речі, у 2019 році великий відсоток виборців проголосував за кандидата Зеленського, який критикував Порошенка за корупційні схеми у владі. Тепер, у час війни, вибори неможливі, тому треба шукати якісь інші канали для вираження суспільного незадоволення.
— Як свідчать соцопитування, тема боротьби з корупцією в Україні актуальна вже десятиліттями. Але вона є темою №2 після війни, — зазначає політтехнолог Ярослав Макітра. — Якщо ж значна частина так званих пасіонаріїв розумітиме, що корупція загрожує безпосередньо державності чи поразкою у війні, то це може привести до акцій протесту, незважаючи на воєнний стан. Водночас якщо буде зворотна оцінка, тобто буде розуміння, що вуличні виступи загрожуватимуть державності ще більше, то протестів не буде. Нагадаю, наприкінці 2013 року народ вийшов на Майдан, бо бачив у політиці Януковича загрозу для втрати державності. Нині чимало людей з оточення президента мають підозри у вчиненні корупційних правопорушень. Але безпосередньо щодо Зеленського таких беззаперечних фактів не було. Якби така інформація з’явилася, то це могло б розхитати ситуацію всередині країни.
— Який вихід бачите у разі, якщо напруга через незадоволення владою у суспільстві зросте до такого рівня, що без виборів не можна буде обійтися?
● А. Миселюк:
— Як на мене, заспокоїти суспільство вдасться, якщо буде поліпшуватися комунікація влади зі суспільством (брак такої комунікації, до речі, призвів до картонкового майдану), якщо будуть кадрові зміни, якщо в нас не перешкоджатимуть роботі антикорупційних органів. Як бачимо, нині влада радикально не заважає працювати НАБУ та САП, на відміну від ситуації влітку минулого року, коли Офіс президента хотів поставити роботу згаданих органів під контроль. Тому, думаю, нам вдасться уникнути такого революційного та потенційно небезпечного сценарію, як проведення виборів у час війни.
● Я. Макітра:
— Якщо у президента не буде жодного іншого варіанта, щоб вийти з масштабної політичної кризи, окрім як оголошувати вибори, то цей процес можуть спробувати запустити. Це дуже непросто зробити і з юридичного погляду, і з міркувань безпеки, але якесь нестандартне політико-правове рішення можливе. Такі прецеденти в нашій історії вже були. Для прикладу — 2004 року, коли в Україні, щоб вийти з кризової ситуації, оголосили третій тур президентських виборів, не передбачений на той час законодавством.
● В. Трюхан:
— Тривалий брак перспективи виборів притупляє самоцензуру, самоконтроль, у людей на високих посадах складається враження, що вони будуть у владі вічно. Це зумовлює неконтрольований рівень корупції, а отже, шкодить державі. Тому вибори треба проводити. Тим паче, в умовах, коли не відомо, доки ще триватиме війна. Для нас, країни, яка продемонструвала рекорди з цифровізації держави, розробити ще один додаток на кшталт “Вибори+”, гадаю, не проблема. До речі, спершу треба створити реєстр виборців (адже той, який маємо, вже не відповідає дійсності), а далі — провести голосування. Усе зробити можна, було б політичне бажання.
