Старший солдат, мобілізований до ЗСУ у вересні 2023 року, поліг під час тренувань із вогневої підготовки у Запорізькій області. Як встановило службове розслідування, він зазнав смертельного поранення через необережне поводження зі зброєю іншого військовослужбовця, а саме — через постріл з автомата АК-74. Міноборони відмовило родичам загиблого — матері, дружині та двом неповнолітнім дітям — у призначенні грошової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень. Але суд вирішив інакше.
— Міноборони вважало, що загибель військового під час навчань не є підставою для застосування постанови Кабміну №168 (цим документом передбачена грошова допомога родинам загиблих захисників у розмірі 15 мільйонів гривень. — Авт.), оскільки він не загинув під час участі у бойових діях чи заходах з гарантування нацбезпеки й оборони, — розповідає адвокатка Оксана Хомин. — В оборонному відомстві вирішили, що за таких обставин родичам, відповідно до урядової постанови №975, належиться допомога в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні це 2,496 мільйона гривень. — Авт.). Та вони не погодилися з таким вердиктом і звернулися до суду.
— I який результат?
— Львівський окружний адмінсуд звернув увагу на те, що під час розгляду справи набув чинності закон №4546-IX від 16 липня 2025 року, яким змінено статтю 16-2 закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”. Згідно з документом, одноразова грошова допомога у розмірі 15 мільйонів гривень виплачується у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби, а відповідні зміни застосовуються до правовідносин, що виникли від 24 лютого 2022 року. На думку суду, після внесення згаданих змін законодавець пов’язує право на таку виплату з фактом виконання обов’язків військової служби, а не лише з участю у бойових діях чи заходах із відсічі збройної агресії, як це тлумачило Міноборони.
У розглянутій справі смерть військового настала через вогнепальне поранення під час тактичних занять на полігоні внаслідок необережного поводження зі зброєю іншого військовослужбовця (так званий дружній вогонь). Прикметно: сама військова частина визнала, що нещасний випадок пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби. Це підтвердила й Центральна військово-лікарська комісія. Задля встановлення причинно-наслідкового зв’язку суд докладно вивчав медичну документацію солдата. Також у цій справі вагоме значення мав проміжок часу між пораненням і його смертю. Як видно з тексту рішення, такий проміжок становив орієнтовно 15 хвилин.
Зрештою Львівський окружний адмінсуд визнав протиправною відмову Міноборони у призначенні родичам загиблого солдата 15 мільйонів допомоги. І зобов’язав оборонне відомство повторно розглянути заяви членів сім’ї та ухвалити нове рішення з урахуванням правової оцінки, викладеної у рішенні суду.
