В його основу лягли дві події — віднайдення у ІV столітті Хреста Господнього, а також його повернення з Персії у VII столітті. Саме слово воздвиження (здвиження) означає піднесення, тобто урочистий обряд почитання святині.
Варто зауважити, що хрест став символом християнства не одразу після страти, Воскресіння та Вознесіння Ісуса Христа. У Римській імперії він був знаряддям ганебної болісної страти, яка застосовувалася до найбільших злочинців і рабів аж до IV століття. У 337 році розп’яття заборонив імператор Константин Великий.
— Згідно з церковним переданням, свято Воздвиження було встановлене ще в першій половині ІV століття — після побудови та освячення в Єрусалимі Храму Воскресіння Господнього, — розповідає протоієрей Михайло Сивак, кандидат богословських наук, ректор Львівської православної богословської академії ПЦУ. — Цей храм будувався майже десять років і був освячений 13 вересня 335 року. А на наступний день святкували Воздвиження Чесного і Животворного Хреста на згадку про віднайдення Хреста Господнього.
Святиню у 326 році знайшли матір імператора Константина Великого — цариця Олена, яка приїхала до Палестини, та єрусалимський патріарх Макарій (314 — 333 роки). Під час розкопок на місці, де раніше була Голгофа, побачили балки з трьох хрестів. За легендою, щоб визначити, на якому з них розіп’яли Христа, кожен вирішили покладати на покійника, якого, власне, проносили повз до місця поховання. Коли тіла торкнувся Хрест Господній, то мрець воскрес. Звідси й назва — Животворний Хрест.
Інша важлива подія, завдяки якій свято Воздвиження стало загальношанованим і на Сході, і на Заході, — повернення Хреста Господнього. У 614 році перський цар Хозрой здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. А імператор Іраклій (610 — 641 роки) після перемоги над персами у 628 році знайшов святиню і привіз її до Єрусалиму. Після цього відбулося друге урочисте воздвиження-піднесення Хреста Господнього. І з того часу свято отримало назву Всесвітнє Воздвиження Чесного й Животворного Хреста.
— Чи відомо, як саме виглядав хрест, на якому розіп’яли Iсуса?
● прот. Михайло:
— Восьмикінцевий хрест із поперечною балкою, підніжжям та титлою (табличкою з написом INRI (“Ісус Назарянин, Цар Юдейський”) найбільш точно відповідає історично достовірній формі того, на якому був розп’ятий Ісус Христос. Про прибитий до хреста напис над головою Спасителя згадується в Євангелії від Матвія.
— Та до VI століття на хресті майже ніколи (поза деякими винятками) не зображали тіло Христове, — додає отець Петро Балог, віцедиректор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського РКЦ.
— А якої форми був хрест, який Iсус Христос ніс на Голгофу?
● прот. Михайло:
— Важко сказати, бо немає детального опису того хреста. Проте з історичних джерел відомо, що ті конструкції, які складалися з двох елементів, мали стаціонарну вертикально вкопану балку (staticulum) і знімну горизонтальну (patibulum — дерев’яний брус вагою до 45 кілограмів), яку несли засуджені до страти. Можливо, Христос ніс цю окрему балку. Але для спасіння людства це не є принципово. Ісус був розп’ятий на хресті та воскрес. Саме це важливо.
До речі, щодо матеріалу, з якого був зроблений Хрест Господній, є церковні перекази, в яких йдеться про декілька порід дерев (самшит, кипарис, кедр, сосну, дуб). Цілком можливо, що Хрест був виготовлений із хвойного дерева, до прикладу, із сосни. Бо саме хвойні породи мають здатність зберігатися довго у землі.
● о. Петро:
— На багатьох традиційних зображеннях Ісус Христос несе саме чотирикінцевий хрест. Але, найімовірніше, Він ніс таки горизонтальну перекладину, яка потім прикріплювалася до вже вбитої у землю вертикальної основи.
