В Україні курить майже третина дорослого населення. І не вряди-годи, а щодня. Та, попри багаторічну залежність, багатьом усе ж вдається назавжди відмовитися від сигарет. Напередодні Всесвітнього дня без тютюну, який відзначають 31 травня, ми розпитали колишніх курців, як їм вдалося вирватися з нікотинового полону.
1. “Я ПЕРЕВЕЛА ЦИГАРКИ В ГРОШІ”
37-літня Ірина Пастернак почала курити ще в 16-ть — після сварки з найкращою подругою. Зізнається: в останні чотири роки, відколи триває велика війна, могла “проковтнути” навіть до двох пачок на день. Рік тому жінка важко перехворіла на грип. Після недуги почалися ускладнення — спазми бронхів. Одного дня стався особливо сильний напад, який супроводжувався панічною атакою.
“Це було дуже страшно. І, схоже, саме той страх зламав мою психологічну залежність від сигарет. Кожного разу, коли з’являлася думка закурити, я згадувала той спазм і той стан, — розповідає Ірина. — Ще одним аргументом стали гроші. Я просто порахувала, скільки витрачаю на цигарки. Дві пачки на день — це приблизно 90 тисяч гривень на рік. За ці кошти можна купити вживане авто або декілька разів поїхати у відпустку за кордон. Тому всім курцям раджу: не можете кинути курити, то переведіть свої цигарки в гроші”.
2. “ВСЕ, НЕ КУРЮ ДО СУБОТИ”
29-річна Христина Іванців каже: найбільше її лякала сама думка про те, що доведеться назавжди відмовитися від сигарет. “Коли говорила собі “все, більше ніколи не куритиму”, — починалася паніка. Здавалося, ніби в мене щось забирають назавжди”, — згадує жінка. Тоді вона вирішила не ставити собі жорстких заборон, а рухатися до мети маленькими кроками. “Я просто домовлялася із собою, що, приміром, не курю до суботи. Думала, якщо вже дуже захочу — тоді покурю. Але коли приходила субота, казала собі: “Добре, давай ще тиждень без нікотину”. Так потроху й відвикла від сигарет”, — розповідає Христина.
3. РАНКОВА СИГАРЕТА? ДЯКУЮ, НЕ ТРЕБА
67-річний Василь Гутник не курить уже понад 30 років, хоча колись викурював пачку міцних сигарет щодня. Зокрема, коли працював на заводі, де перекури були звичною справою. “Кинути мене попросила донька. Але різко я не зміг”, — признається. Тоді він вирішив відмовлятися від сигарет поступово. “Спершу дозволяв собі курити лише на роботі. Потім — тільки до обіду, щоб додому приходити без запаху диму на одязі. Далі став скорочувати кількість сигарет — спочатку до половини пачки, потім до кількох штук на день, — розповідає пан Василь. — Найважче було позбутися ранкової цигарки і перекурів “за компанію”. Але я просто постійно відкладав момент, коли можна закурити. І з часом помітив, що без сигарет уже можу спокійно прожити день. А відтак — і два, тиждень...”
4. ЗАМІСТЬ ПЕРЕКУРУ — СПОРТЗАЛ
35-річний Ігор Сич помітив, що найбільше хоче курити, коли довго сидить без руху. “Тому вирішив: замість перекуру виходитиму на свіже повітря, на прогулянку, — зауважує чоловік. — Потім купив собі дві 7-кілограмові гантелі й, коли кортіло закурити, працював з ними. Згодом додалися пробіжки й спортзал. Після тренування курити майже не хотілося. А ще я вперше за багато років відчув, що можу нормально дихати — без кашлю й задишки”. За словами співрозмовника, заняття спортом допомогли йому не лише забувати про сигарети, а й легше пережити нервозність у перші тижні після відмови від куріння.
5. КУРЦІ ВАМ НЕ ДРУЗІ
43-літній Сергій Штокало кинув курити 15 років тому. До цього мав восьмирічний “стаж” курця. Зауважує: здолати шкідливу звичку допомогла зміна роботи. “У попередній компанії, де я працював айтівцем, курив кожен другий. А на новій роботі, навпаки, майже не було курців, — ділиться співрозмовник. — А курити самому якось нецікаво. Потім один зі співробітників приніс цікаві настольні ігри. І ми стали грати у перервах між роботою. А ще я обмежив зустрічі з друзями-курцями і знайомими. Бо коли поряд хтось курить, то ризик зірватися дуже високий. Важко повірити, але за п’ять місяців я просто відвик від цигарки”.
6. ПРИВСЕЛЮДНА ОБІЦЯНКА
34-річний Андрій Кравець довго не міг кинути курити через постійні зриви. Каже, кілька разів пробував відмовитися від сигарет “тихо”, але ніхто про це не знав — і повернутися до куріння було легко. “Я просто йшов у магазин, купував пачку — і все”, — зізнається.
Тоді він вирішив зробити навпаки — оголосив друзям і рідним, що кидає курити. “Я боявся осоромитися. Бо всі знали, що намагаюся кинути, питали про це, підтримували. І в якийсь момент уже не хотілося визнавати, що знову не витримав”, — розповідає Андрій.
7. ЦИФРОВИЙ ПОМІЧНИК
32-річна Олена почала курити ще в університеті — спочатку “за компанію” в гуртожитку, згодом сигарети стали способом заспокоїтися від стресу. Кинути намагалася кілька разів, але зривалася вже після кількох днів. Тоді подруга порадила їй встановити безплатний застосунок для відмови від куріння. “Щиро кажучи, спершу я ставилася до цього скептично, — признається жінка. — Але на мене це справді подіяло. Щоранку застосунок показував, який час я вже без сигарет, як поступово відновлюються легені. А коли дуже хотілося закурити, гаджет пропонував дихальні вправи або прості завдання, щоб відвернути увагу, — випити склянку води, пройтися кілька хвилин чи з’їсти щось корисне. Уже після кількох тижнів я почала краще спати, менше кашляти й легше переносити стрес. Не курю понад пів року”.
8. “УСІ ЕМОЦІЇ Я ФІКСУВАЛА В ЩОДЕННИКУ”
26-літня Марія Кінах курила шість років. “Та в певний момент я зрозуміла, що цигарки керують моїм життям, — зауважує співрозмовниця. — Згодом почалися проблеми зі здоров’ям — кашель, важке дихання. Якось мій хлопець сказав, що у мене погіршала шкіра обличчя, посіріла, втратила пружність. Я пов’язала це із сигаретами. І вирішила кинути курити. Так, було нелегко. На якийсь час у цьому мені допомогла популярна книжка про боротьбу із залежністю. Але згодом я повернулася до сигарет. Та зрештою побороти шкідливу звичку вдалося з допомогою... щоденника. У ньому я нотувала кожну викурену сигарету і паралельно фіксувала свої емоції та самопочуття. Буквально прописувала все негативне — запах, кашель, залежність, втому, постійні думки про сигарети. Коли бачиш це чорним по білому, мозок починає розуміти, що від цієї звички треба відмовлятися, бо вона реально псує життя. Я спробувала, і мені вдалося. А коли тягнуло до цигарки, розгортала щоденник і знову його перечитувала”. Марія каже, що не курить вже два роки. Ба більше, навіть не уявляє себе з цигаркою.
