Рада Євросоюзу продовжила персональні санкції проти Росії. Обмеження поширюються на понад 3 тисячі осіб та організацій і передбачають замороження їхніх активів, неможливість отримувати кошти чи інші економічні ресурси від європейських громадян та компаній, а також заборону для підсанкційних фізичних осіб на в’їзд до ЄС і транзит його територією. Цього разу європейці продовжили каральні заходи на три роки — до 22 вересня 2029-го, а не на шість місяців, як зазвичай. Щоправда, зі списку вилучили двох російських олігархів, “гаманців” Путіна, — Михайла Фрідмана та Алішера Усманова.
Обох бізнесменів ЄС увів до санкційного “реєстру” на початку повномасштабного вторгнення. Підставою були, зокрема, їхні зв’язки з Кремлем та значний вплив на російську економіку. Усманов і Фрідман заперечували ці звинувачення та протягом кількох років домагалися скасування санкцій. Після виключення зі списку вони знову зможуть вільно в’їжджати до ЄС та матимуть доступ до своїх активів, на які поширювалися обмеження.
Ключову роль у вилученні узбецько-російського олігарха Усманова зі санкційних списків відіграла Франція. На початку вересня Париж несподівано приєднався до Словаччини, яка вже тривалий час виступала за зняття санкцій з бізнесмена. За однією з версій, вимога Франції була пов’язана зі спробою домогтися звільнення двох її громадян, яких утримували в Азербайджані. Цікаво, що наступного дня після виключення Усманова з санкційного списку президент Азербайджану помилував французького громадянина Мартіна Раяна, засудженого до 10 років ув’язнення за звинуваченнями у шпигунстві.
Щодо Фрідмана, то він вимагає від Люксембургу близько 15 мільярдів євро в міжнародному арбітражному суді, оскільки його активи в цій країні були заморожені внаслідок рішення ЄС про санкції.
Тим часом міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав європейські країни запровадити обмеження проти Фрідмана та Усманова на національному рівні. На такий крок уже пішли Латвія, Естонія та Литва.
— Дуже добре, що санкції продовжили на три роки, — каже Вадим Трюхан, експерт з міжнародного та європейського права. — Це означає, що кожні пів року не треба буде повертатися до цього питання і ніхто не зможе знову просунути свої інтереси, як це сталося тепер. Зазначу, що Франція наполягла на виведенні з-під санкцій Усманова, Люксембург — Фрідмана, Словаччина — першого і другого. А це дуже погано. Бо Кремль дістав сигнал, що єдності в межах блоку вже немає і що меркантильні інтереси деяких країн стоять вище за санкції проти агресора.
— Виведення Фрідмана та Усманова з-під санкцій свідчить про сильний вплив цих олігархів на політичні системи і на верхівку урядів деяких країн, — певен політолог Максим Джигун. — Чому більшість європейських держав погодилися на компроміс “три роки санкцій в обмін на мінус два олігархи у списку”? Бо вважають, що краще синиця в руках, ніж журавель у небі.
— Які ще країни, крім балтійських, можуть запровадити внутрішні санкції проти російських бізнесменів, яких ЄС вивів за дужки?
— Думаю, країн, які запровадять санкції на національному рівні, може бути з десяток. Серед них — Австрія, Данія, Швеція, які розуміють, що під обмеженнями повинні залишатися ті, хто допомагає путінському режиму під час повномасштабної війни. Але навряд чи більшість держав ЄС завдаватиме собі мороки із запровадженням внутрішніх обмежень. Рішення балтійських країн — це радше символічний крок на підтримку українського народу.
