“Вважаю закон правильним”, — так прокоментував Володимир Зеленський підписання закону, яким заборонено ввезення книжок на територію України з Росії та Білорусі. Верховна Рада ухвалила його ще рік тому. Але тоді глава держави заявляв, що норми закону буцімто не відповідають Конституції, а МЗС вважає їх такими, що порушують права нацменшин. Мовляв, це може ускладнити процес переговорів про вступ України до ЄС. Чому ж глава держави передумав і таки поставив свій підпис на багатостраждальному документі? Ситуацію обговорюємо зі співкоординатором руху “Простір свободи” Тарасом Шамайдою.
— Що змінюється з набуттям чинності цим законом?
— Документ передбачає заборону імпорту книжок із Білорусі, Росії та окупованих нею територій. По-перше, це така собі економічна санкція проти російського книговидання і захист нашого книжкового ринку від російської продукції.
По-друге, тепер поширюється дозвільний порядок ввезення книжок (не в особистому багажі, а для продажу) із РФ, який діє вже сім років, на російськомовну літературу, що ввозять із будь-якої країни. Експертна рада при Держкомтелерадіо перевірятиме, чи література, яку імпортують до нас, не пропагандистська. Річ у тому, що росіяни навчилися обходити заборони, друкуючи пропагандистську літературу не в РФ, а у третіх країнах, або ж друкуючи в РФ і ставлячи фальшиві вихідні дані (Казахстан, Вірменія і так далі).
По-третє, заборонено вихід книжок в Україні російських громадян. Це жорстка норма, але виправдана. Бо російський режим, маючи гроші та можливості, може через проксі-видавців випускати твори своїх громадян і поширювати тут свої наративи.
— Чи означає це, що тепер книжки в Україні видаватимуть лише українською?
— Ні. Є багато російських фейків про згаданий закон — що нібито він порушує права нацменшин. Це неправда. Закон містить загальне правило, що книжки в Україні потрібно видавати українською мовою. Але можна й мовою оригіналу — будь-якою.
Якщо громадянин України написав твір російською, угорською чи китайською (йдеться про оригінальний твір, а не переклад!), то його можна друкувати. Якщо ж це переклад, наприклад, твору про Гаррі Поттера чи казок Андерсена, їх потрібно видавати українською або мовами країн ЄС чи корінних народів України, зокрема кримськотатарською. Але не російською!
Варто зазначити, що книжки, ввезені з Росії, починаючи з 1991 року, не можуть бути у продажу — їх вилучатимуть. А книжки, зокрема переклади, видані російською в Україні (а не в РФ!) раніше, залишатимуться у крамницях і бібліотеках.
— Чому президент так довго зволікав із підписанням цього закону? I що змусило Володимира Зеленського зрештою завізувати його?
— Не думаю, що президент свідомо не підписував закону в інтересах росіян. Але в якийсь опосередкований спосіб, використовуючи фальшиві аргументи, російські лобісти могли впливати на це рішення.
Верховна Рада ухвалила закон 306 голосами, без жодного голосу “проти” чи “утримався”. Представники книжкової спільноти — письменники, видавці, книгорозповсюджувачі — постійно вимагали підписати документ. А коли я у травні розмістив петицію із закликом до президента завізувати закон, вона стрімко набрала 25 тисяч голосів. Люди у соцмережах, в ефірах медіа вимагали підписання закону. Думаю, президент врешті дослухався до думки суспільства.