17 червня 2022 року Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС, а 23 червня Європейська рада ухвалила відповідне рішення. Відтоді минув рік. Що зроблено за цей час?
Докладніше про це розповідає Марія Голуб, експертка з євроінтеграції та двосторонніх відносин між Україною і ЄС.
— Разом із статусом кандидата в ЄС Єврокомісія надала Україні сім рекомендацій, що стосуються проведення реформ. Це, зокрема, реформа Конституційного Суду, продовження судової реформи, антикорупційної, боротьба з відмиванням коштів, втілення антиолігархічного закону, узгодження аудіовізуального законодавства з європейським та зміна законодавства про нацменшини.
Україна встановила досить амбітні терміни щодо виконання цих рекомендацій. Було зазначено, що ми все виконаємо до кінця 2022 року, що, звісно, було нереально зробити попри всі зусилля. Адже йшлося не лише про прийняття певних законів, а й про впровадження самих змін.
— За що можна похвалити Україну та з чим ми не впоралися?
— Відчутний прогрес щодо судової реформи, адже обрано всіх членів Вищої ради правосуддя, і вона знову повноважна. Також триває конкурс на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Однак залишається проблема з Конституційним Судом. Україна не робить якісних кроків, які б показали, що ми справді хочемо побудувати незалежну систему добору суддів Конституційного Суду, а європейська сторона має не завжди однозначні позиції. Навпаки — вона обережна у формулюваннях, що інколи навіть шкодить.
Щодо антикорупційної реформи, то тут теж очевидні зрушення: відбулись призначення керівників НАБУ, САП. У боротьбі з відмиванням коштів, приєднанням до системи FATF, у стратегії реформування правоохоронного сектору — оптимізму менше.
Щодо антиолігархічної реформи, то тут теж не все просто. Рекомендації нам надали, але Венеційська комісія так і не оцінила “антиолігархічного закону”, який прийнято у 2021 році, натомість рекомендувала “юридично відкласти його виконання”. Тепер дві сторони шукають шлях, як саме оцінювати виконання цієї рекомендації.
— А як у нас справи з узгодженням аудіовізуального законодавства з європейським та змінами законодавства про нацменшини?
— Щодо медіареформи, то тут ми — чемпіони. У нас великий прогрес, прийнято закон, який відповідає директиві Ради ЄС. Щодо нацменшин, то і в цьому напрямі Україна рухається досить успішно — прийнято Стратегію сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, закон “Про національні меншини (спільноти) України”, який відповідає рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин.
Якщо оцінювати виконання рекомендацій ЄС за 10-бальною шкалою загалом, я б поставила тверду “вісімку”, можливо, навіть 8,5. Адже в тому, що щодо деяких рекомендацій ми рухаємося не так швидко, як би нам хотілось, винні не лише ми, а й європейська сторона. І треба розуміти, що деякі реформи справді потребують часу.
— Що має відбутись далі?
— 21 червня чекаємо “усного” звіту Єврокомісії щодо виконання нами усіх рекомендацій. Проміжний звіт допоможе зрозуміти, де у нас гальмуються євроінтеграційні роботи. Маємо докласти максимум зусиль до того, щоб офіційний звіт, який буде представлено у жовтні-листопаді, був максимально позитивний і на його основі Єврокомісія рекомендувала Раді ЄС прийняти рішення про відкриття переговорів.
Щоб не втратити вікно можливостей, ми повинні відкрити переговори про вступ до ЄС наприкінці 2023 року. Потім у Європейському Союзі відбудуться вибори до Європарламенту. Це означатиме, що мандат чинної Європейської комісії, яка досить прихильна до України, втрачається. Нову Європейську комісію ми ще не знаємо, не знаємо, яким буде її ставлення до нас, тому варто поквапитися.