Верховна Рада ухвалила законопроєкт про створення Українського національного пантеону. У меморіальному комплексі увіковічать пам’ять визначних борців за нашу незалежність, державотворців, військових, науковців, діячів освіти, культури, мистецтва, спорту, релігії, зокрема й тих, чиї могили розкидані по всьому світу. Пантеон буде розміщений на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”.
У Польщі різко відреагували на рішення Києва створити Пантеон. “Прославлення Бандери та злочинців, які вчинили геноцид на Волині та у Східній Малопольщі, — це не шлях до західного світу, спільних європейських і трансатлантичних цінностей”, — заявив очільник канцелярії президента Польщі Збігнев Богуцький. Як наслідок, дехто в Україні тепер вважає, що з увіковіченням лідерів ОУН та УПА не варто поспішати, бо поляки можуть заблокувати нам вступ до Євросоюзу.
— Чи визначено в законі, хто саме має бути похований у Національному пантеоні?
— Так, право бути вшанованими матимуть глави українських держав різних історичних епох, президенти України (крім тих, кого усунуто з поста через імпічмент), головнокомандувачі українських військових формувань, визначні діячі науки, культури, освіти, релігії, державотворення, а також лауреати Нобелівської премії, пов’язані з Україною, — пояснює член комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Володимир В’ятрович. — Вшанування відбуватиметься шляхом перепоховання, встановлення кенотафів або меморіальних таблиць для тих, чиї останки неможливо повернути на Батьківщину.
Водночас законопроєкт визначає чіткі обмеження. У Пантеоні не може бути поховань осіб, засуджених за злочини проти національної безпеки України, а також тих, на яких поширюється дія законодавства про засудження комуністичного, нацистського та російського імперського тоталітарних режимів. Перепоховання можливе лише зі згоди близьких родичів померлого. Оцінюватиме кандидатури спеціальний дорадчий орган, до складу якого увійдуть історики, науковці та представники Українського інституту національної пам’яті. Перед ухваленням остаточного рішення відбуватиметься громадське обговорення.
— Якщо говорити конкретно про історичні персоналії, чи мають бути вшановані у Пантеоні лідери ОУН та УПА?
● В. В’ятрович:
— У законі йдеться про вшанування найвизначніших представників нашої нації. Сюди належать керівники різних державних формацій та командири збройних формувань України. У нас є два командири Української повстанської армії — Роман Шухевич та Василь Кук. Могили Романа Шухевича немає, тож у Пантеоні буде встановлено його символічне поховання — кенотаф. Могила Василя Кука — у селищі Красне на Львівщині. Він може бути перепохований у Пантеоні. Тим паче що такою була воля Кука — знайти спочинок у Києві.
Щодо лідерів ОУН, то їхні могили переважно за кордоном. Степан Бандера та Ярослав Стецько поховані у Мюнхені (Німеччина), Євген Коновалець — у Роттердамі (Нідерланди). Андрій Мельник був похований у Люксембурзі, але його прах і прах його дружини цьогоріч урочисто перевезли до України і перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині. Крім того, Україна вже має дозвіл на перевезення праху Євгена Коновальця на Батьківщину.
— Безперечно, це наше право визначати, хто буде похований у Пантеоні, — зазначає професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. — Але проблема в тому, що історичні питання нині перетворилися для нас на болючу тему. Якщо ми тепер говоритимемо про перепоховання Степана Бандери чи встановлення кенотафа Романа Шухевича у Пантеоні, то дамо привід нашим противникам у Польщі розкручувати антиукраїнську кампанію.
На щорічному засіданні правління Ялтинської європейської стратегії у Києві голова Александр Квасневський звернув увагу на те, що в України відкрилося вікно можливостей на шляху до ЄС: від поразки Орбана — до президентських виборів у Франції навесні 2027 року, бо не відомо, хто прийде до влади після Макрона. Цим вікном треба максимально скористатися, зокрема, і в контексті підтримки Польщі. Адже ми можемо наразитися на ще більше загострення через поховання у Пантеоні лідерів ОУН та УПА. Якщо розставляти стратегічні, безпекові пріоритети, то на першому місці має бути процес інтеграції до ЄС, який посилить нас у протистоянні з агресором.
— Чи погоджуєтеся з такою думкою?
● В. В’ятрович:
— Питання Національного пантеону, як і будь-які інші історичні питання, не мають нічого спільного з європейською інтеграцією України. Наразі є частина польських політиків, які просто не хочуть нашого вступу до ЄС, — вони шукають, далі шукатимуть і знаходитимуть будьякі приводи для того, щоб завадити нам.
Пантеон — це проєкт, який визрівав в Україні 25 років, який ми плануємо та будуємо на століття вперед. На жаль, деякі польські політики, зокрема і в найближчому оточенні президента Кароля Навроцького, вважають, що рішення про створення Національного пантеону ухвалено для того, щоб якось дошкулити Польщі. Це абсолютна дурниця. Жодні поступки, як і тиск, з українського боку не зупинять польських істерик. Тому найпростіше, що можна робити, — це просто ігнорувати цю істерію.
— Певен, що і консультативний орган, і парламент визнають гідними лідерів ОУН та УПА бути похованими у Національному пантеоні, — додає координатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда. — Звісно, це буде зроблено не тепер, а трохи пізніше. Ніхто нам не вказуватиме, яких героїв шанувати. Як і ми іншим країнам не вказуємо цього. Це називається суверенітет, державна незалежність, рівноправність та взаємна повага у міжнародних відносинах.
Те, що хворі на шовінізм польське суспільство і польська влада намагатимуться створювати нам проблеми в європейській інтеграції, абсолютно очевидно. Наївно вважати, що якби ми тепер погодилися на ультимативні вимоги Польщі, то це розв’язало б проблему євроінтеграції. Понад те, вважаю, що саме надмірні поступки України, коли ми, наприклад, фактично заплющили очі на масове руйнування наших могил у Польщі, стало однією з причин того, чому поляки взагалі вирішили, що можуть нам у хамській манері диктувати, що робити.
