Міфи про Російську Церкву

Із бурхливим перипетіями навколо надання Томосу Українcькій православній церкві на поверхню випливає дедалі більше історичних неправд.

Міфи про Російську Церкву

У Стамбулі відбувся Синод Константинопольського патріархату, пише газета Експрес. На цьому зібранні продовжили обговорення процедури надання автокефалії Православній Церкві в Україні.

Тим часом в експертних колах далі розвінчують міфи про Російську Православну Церкву. Чи надано їй томос, яким чином вона була названа Руською і як співпрацювала зі спецслужбами? Детальніше — релігієзнавці Олександр Саган, Дмитро Горєвой і Руслан Халіков.

— Панове, нагадайте, за яких обставин постав Московський патріархат?

Д. Горєвой: — У Московському патріархаті за початок своєї Церкви вважають Хрещення Київської Русі у 988 році. Хоча тоді ще не було ні Москви, ні московського патріарха. Після татарської навали на Русь православний митрополит самовільно  переїхав на північ. У середині XV століття московський князь відкинув кандидатуру Константинополя на пост митрополита й  обрав на нього місцевого, лояльного до себе єпископа. Вселенський Патріарх цього не визнав і назвав московського митрополита розкольником. Натомість було висвячено канонічного київського митрополита, який правив у Києві.

У Москві не хотіли визнавати невдачу і відмовитися від древньої церковної кафедри, а тому теж використовували титул "Митрополит Київський і всієї Русі". Виникла церковна колізія, коли було два митрополити київські, але один правив у Києві,  а другий — у Москві. Причому останній був нелегітимним. У невизнаному статусі московська Церква перебувала понад сто років. Лише у 1590-му Вселенський Патріарх, якого перед тим понад рік тримали у в'язниці, надав грамоту, у якій
визнавався патріарший статус місцевого єпископа Іова.

Р. Халіков: — Томосу як окремого документа про автокефалію московській Церкві не було надано. Та її автокефалію  фактично визнали через поновлення відносин із константинопольськими патріархами та проголошення Іова московським патріархом.

— Чому і коли саме Петро І скасував патріархат і запровадив Синод?

Д. Горєвой:

— Після смерті московського патріарха Адріана у 1700 році Петро I заборонив обирати нового очільника. А вже у 1721-му прийнято закон про правові засади Православної Церкви в Російській імперії, яким офіційно скасовувалося патріаршество. Відтоді головним повноважним органом став Святіший урядовий синод, куди,  крім духовенства, входив обер-прокурор — світський чиновник, якого призначив імператор.

Р. Халіков:

— Святіший синод був частиною імператорського уряду. Ймовірно, Петро І розглядав його створення як одну із спроб підкорення Церкви світській владі. Цікаво, що помічниками царя в налагодженні діяльності Синоду виступили народжені на українських землях Стефан Яворський та Феофан Прокопович.

Синод виступав від імені Церкви аж до 1918 року, коли був відновлений інститут патріаршества.

— Чи співпрацювала Церква у радянські часи із спецслужбами?

О. Саган:

— Є документ, який підтверджує, що делегатів на Архиєрейський собор для обрання Патріарха Московського і всієї Русі визначали комісари держбезпеки СРСР. У ньому чітко написано: "Важно обеспечить, чтобы в числе намеченных кандидатов преобладали агенты НКГБ, способные провести на соборе нужную нам линию".

Формально московських патріархів у радянські часи обирали на помісних соборах. Зрозуміло, що без погодження з органами держбезпеки цей процес не відбувався. І без відповідної візи ніхто не міг бути висвячений на єпископа.

Р. Халіков:

— До речі, радянська влада розгорнула репресії щодо духовенства та єпископату й унеможливила обрання нового глави Церкви після смерті патріарха Тихона у 1925 році. Але під час війни Йосиф Сталін погодився змінити позицію і у 1943 році патріархом обрали Сергія (Старгородського).

О. Саган:

— І він був обраний за погодженням влади! Ця людина підписала декларацію про співпрацю із радянським режимом. А єпископи і священики Російської Церкви, які змогли втекти із більшовицької Росії за кордон, називали це сергіянською єрессю.

— А звідки взялась назва "Руська Церква"?

— У вересні 1943 року Сталін і перейменував її з Російської Православної — на Руську Православну Церкву з претензіями на всю Русь — і Київську, і Білу, і Червону. Наслідки цієї реформи пожинаємо дотепер.

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.11.2018
:
20.11.2018
показати більше