Відчайдушна боротьба за життя. Хроніки Голодомору

Радянська влада організувала Голодомор, щоб зламати нашу націю.

Утім навіть у найважчі часи люди не припиняли збройного опору режиму Сталіна.

Відчайдушна боротьба за життя. Хроніки Голодомору

24 листопада ми згадуємо жертв геноциду, який організував комуністичний режим на початку 30-х років минулого століття, пише газета Експрес. Люди не хотіли миритися зі сталінською політикою, за що платили життям. За різними даними, у цей час загинуло 3,5 — 4 мільйони українців. Утім люди боролися до останку, з вилами, сокирами. А на розстріл йшли, співаючи "Ще не вмерла Україна..."

Докладніше про це розмовляємо з Людмилою Гриневич, докторкою історичних наук, керівницею Українського науково дослідного і освітнього центру вивчення Голодомору, Тетяною Боряк, кандидаткою історичних наук, доценткою кафедри Інституту інформаційної діяльності.

— У 2014 році СБУ відкрила доступ до матеріалів про близько 5000 селянських повстань 1930 — 1931-х років. Оприлюднено, зокрема, фото з архівних кримінальних справ проти Степана Мосола, який очолив повстання в Корюківці на Чернігівщині... Серед речових доказів злочину — саморобні кулі, рушниці. Проти чого люди повставали і як саме це відбувалося?

Л. Гриневич: — Зокрема, проти колективізації, що супроводжувалася конфіскацією у селян землі, депортацією так званих куркулів — цілих селянських родин — на Північ. І проти голоду (як відомо, він був в Україні й у 1928 — 1929 роках). Якщо ще впродовж 1927 року зафіксовано 150 масових виступів, домінували пасивні форми опору (наприклад, селяни ігнорували вимоги влади, засівали поля культурами, що були невигідні владі, критикували її на зборах), то вже 1930-й — це час активного опору. Повстав майже мільйон людей! Активісти вели агітаційну роботу, розкидали у селах листівки на кшталт: "Повстаньте! Беріть у руки хто що може, покажім дорогу цим клятим комуністам".

Організаторів контрреволюційних груп вишукували. Насамперед позбувалися активістів — заарештовували найавторитетніших людей на селі. Масові арешти послабили опір.

Читайте також: "Лежачий" Янукович пробув у лікарні, куди його доправили з травмою, трохи більше години

Проти селян висували озброєні загони. У військовому архіві збереглися матеріали, в яких зафікосвано, як один з очільників ОДПУ в УРСР фіксував: "Люди йшли на кулемети, співаючи "Ще не вмерла Україна!"

— Отже, це був і політичний протест?

— Так. Антивладні настрої в Україні завжди були забарвлені в національні кольори. Соціальний протест нероздільно переплітався з національним, люди говорили про УНР, співали "петлюрівський" гімн. І влада це знала (спеціальні підрозділи ГПУ проводили відповідну розвідувальну, соціологічну роботу).  Тому Сталін вважав Україну дуже проблемною територією. Військові теоретики, аналізуючи політичні настрої в Україні, записували її до "п'ятої колони", нарівні з Північним Кавказом.

Кожен виступ незадоволених колективізацією завершувався репресіями, мільйони були кинуті до в'язниць. Але надалі, навесні і влітку 1932-го, ДПУ ще фіксувало на селах так звані волинки — село відчайдушно боролося за життя. Тому навіть узимку-навесні 1933-го, під час жахливого голоду, влада "ліквідовувала банди", "заарештовували саботажників хлібозаготівель" виселяла "куркульські сім'ї".

Опісля знесилені люди не могли активно протестувати через голод. Коли селяни ішли на штурм, наприклад, складу із зерном, то це вже був радше бунт божевільних. Терор голодом виявився одним з найефективніших засобів придушення національного руху.

— Ким були активісти селянських повстань?

Т. Боряк: — Протестували не лише розкуркулені, а й загалом небагаті люди. Відомо, що під репресивну гребінку потрапляли і заможні господарства, і просто селянські родини, які не погоджувалися ставати колгоспниками, не хотіли віддавати в колгосп єдину корову чи коня. Для таких людей навіть термін вигадали — підкуркульники. По суті, уся сумнозвісна кампанія з ліквідації куркульства як класу була формою репресій проти селянства. Її запровадили для залякування тих, хто не хотів перетворюватися на "колгоспних рабів". І ті, кого залякували, не бажали коритися.

Читайте такожПенсійний фонд України підтвердив листування з Росією у питаннях кримчан

— За зброю слугували не лише мисливські рушниці, а й прості знаряддя праці — вила, лопати, сокири...

Проте лякали Кремль не лише протести селян, а й ренесанс української культури і навіть певною мірою незалежна позиція деяких українських держслужбовців. Сталін усвідомлював, що може втратити Україну, яка ще живе пам'яттю про УНР, про свою владу.

5 ВАЖЛИВИХ ЗАПИТАНЬ

Як усе починалося?

У селян вилучили збіжжя. У 1930 — 1932 роках кількість вилученого зерна неухильно збільшувалася: 1930-го — 34%, 1931 го — 39,2%, 1932-го — 54,6% валового збору основних зернових культур у країні. Це призвело до зменшення норм споживання хліба нижче від граничної "голодної межі".

У серпні 1932 року опубліковано новий репресивний закон про охорону державного майна — "закон про п’ять колосків", як його назвали. Упродовж першого року дії нового закону за ним засудили 150 тисяч осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932 — 1933 роки.

Які області найбільше постраждали від голоду?

Колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8 — 9 і більше разів (дані Інституту історії України НАНУ).

Власне, голод охопив увесь центр, південь, північ та схід сучасної України.

Люди яких національностей потерпіли від голоду в Україні?

Близько 81% загиблих були українцями, 4,5% — росіянами, 1,4% — євреями та 1,1% — поляками. Серед жертв також було багато білорусів, болгар та угорців.

Хто і коли першим назвав голод 1932 — 1933 років у СРСР геноцидом українців?

Американський юрист Рафаель Лемкін, "батько Конвенції про геноцид". У листопаді 1953 року доктор Лемкін виголосив доповідь "Радянський геноцид в Україні" перед 3-тисячною аудиторію в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку з нагоди 20-ї річниці Великого голоду 1932 — 1933 років. "Це не просто масове вбивство. Це — геноцид, винищення не лише окремих осіб, але й культури і нації", — заявив тоді Р. Лемкін.

Коли Голодомор в Україні визнано злочином?

28 листопада 2006 року набув чинності Закон України "Про Голодомор 1932 — 1933 років в Україні". Він офіційно визнає Голодомор актом геноциду українського народу.

23 жовтня 2008 року опубліковано резолюцію Європейського парламенту щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору — штучного голоду в Україні 1932 — 1933 років. Його названо "жахливим злочином проти народу України та людяності". Документ також містить посилання на Конвенцію ООН про геноцид. Понад 20 країн світу визнали голод в Україні 1932 — 1933 року геноцидом української нації.

Нагадаємо, сьогодні Україна вшановує пам'ять жертв голодоморів

Автор: Ірина Конторських

ГОЛОВНІ НОВИНИ

18.01.2019
:
17.01.2019
показати більше