Я - боєць АТО, і я - гей

Відверта розмова з гомосексуалістом, який пережив війну.

Я - боєць АТО, і я - гей

32-річний Віктор Пилипенко — один із тих, хто обороняв мирне населення на Майдані від беркутівців, майже два роки воював на сході в гарячих точках, витягував поранених з поля бою і надавав першу медичну допомогу, пише газета Експрес. Про те, що він — гей, не зізнавався побратимам на фронті. Мовчав про це і в армії, хоч мав теплі почуття до свого командира.

Цього року Віктор зробив камінг-аут, тобто зізнався широкій аудиторії у своїй орієнтації. "ЛГБТ — це зазвичай такі ж, як і усі, громадяни, про орієнтацію яких мало хто здогадується десятиліттями, часто аж до їх смерті. Для яких колись, у ранній юності, стало відкриттям, що вони люблять не протилежну стать, як усі, водночас так само, як і усі — люблять усім серцем, але змушені приховувати свої почуття. Так сталося і зі мною, коли я  без пам'яті закохався, сам не вірячи у те, що зі мною відбувається", — написав чоловік.

Віктор погодився розповісти нам про те, коли відчув себе геєм, чому вирішив піти в армію та як на його зізнання про сексуальну орієнтацію відреагували бойові побратими.

— Є думка, що геями стають хлопці з неповних сімей, де немає батька, або через неправильне виховання. Як склалося у тебе?

— У мене є мама і тато. Є старша сестра, вона моя найкраща подруга, у нас дуже теплі стосунки. Наш батько мав гомофобні погляди. І я тривалий час підтримував таку позицію. Напевно, це класична поведінка латентного гея (особа з прихованим потягом до осіб своєї статі, — Ред.).

Науковці довели, що інформація про орієнтацію людини закладається ще під час внутрішньоутробного розвитку. Наприклад, в одній науковій праці я читав, що диференціація статевих органів відбувається у перші місяці вагітності, а сексуальна орієнтація мозку закладається у другій половині вагітності.

— Коли ти зрозумів, що дівчата тебе не приваблюють?

— Під час навчання в університеті. До цього я навіть залицявся до дівчат, мав із ними секс, але це мене не задовольняло, так само, як і стосунки, — вони не мали емоційної повноти. Зрештою, в університеті закохався по самі вуха у свого друга. Він злякався цього досвіду. Став зустрічатись із однокурсницею, але та зрозуміла, що між нами щось було, і зруйнувала нашу дружбу. Було дуже боляче.

Читайте такожКолишній глава Пентагону Меттіс звернувся з останнім словом до військових

— Чому пішов в армію?

— Настрій був тоді на кшталт зречення самого себе, я сам себе засуджував. В армії став ізгоєм — через те, що не захотів там бавитись у зонівсько-маскулінну гру під назвою "дідівщина". Було важко. Потім зрозумів, що маю теплі почуття до нашого командира, лейтенанта...

Коли повернувся з армії, закінчив магістратуру. У той час подав заявку на роботу в Емірати, пройшов конкурс, почав працювати в сфері торгівлі. Уже розумів, хто я, але продовжував грати роль гетеросексуала. Жив тоді в квартирі з трьома хлопцями з України, їздив з ними до повій.

— Коли розпочав серйозні стосунки з чоловіком?

— Уперше таке трапилося саме в Еміратах. Це був перекладач із Росії.

Коли почалася Революція Гідності, ми прилетіли до Києва, жили разом, відсвяткували Новий рік прямо на Майдані. Це було незабутньо.

— Що було далі?

— Згодом повернувся в Емірати, але таки зрозумів, що не зможу спостерігати здалеку за подіями на батьківщині. Повернувся, записався у загін самоооборони, стояв на варті. Мріяв, що заберу свого хлопця до Києва. Та потім почалися розстріли. Ми були на барикадах, стримували "Беркут", та картинка досі стоїть у мене перед очима...

— Опісля ти вирішив захищати Україну на фронті, так?

— Так. Коли Росія анексувала Крим, я чекав на повістку з військкомату як строковик. Мене записали в загін територіальної оборони. Крім цього, я подав анкету в батальйон "Донбас" як доброволець.

...Коли тривали бої за Іловайськ, ми вийшли вимагати, аби послали тяжке озброєння для визволення наших хлопців. Тоді я вдруге подався до батальйону "Донбас", після чого рік і вісім місяців (з вересня 2014 по травень 2016 року) воював.

Закінчив курси санітарної підготовки, витягав поранених з поля бою, під обстрілами, надавав першу медичну допомогу. Крім того, був гранатометником (протитанковий СПГ 73 калібру), штурмовиком. Виконував одночасно стільки функцій, бо нам бракувало людей.

Читайте такожДетектор гідності: чи готові українці пропіарити політика за гроші

Ми воювали в одній із найгарячіших точок фронту, я отримав подвійну  глуховатість.

/storage/2018/12/26/image/md_aOZd_14-gej1-copy.jpeg

На фронті Віктор був, зокрема, гранатометником.

— А побратими з "Донбасу" знали про твою орієнтацію?

— На фронті нікому немає до цього діла. Хоча на побутовому рівні були анекдоти... Я не відкривався, не вважав, що це потрібно. Удавав з себе гетеросексуала, ходив з хлопцями до проституток. Хоча міг би цього не робити. Приховувати справжнього себе — дуже важко. Це неповноцінне існування.

Якось на війні прочитав розповідь атовця, який служив в артилерійській частині й потрапив у Іловайський котел, що він — гей. І хоча тоді казали,  що таке написали ледве не вороги, ніби це вигадка, я розумів: це — правда.  Мені стало легше, коли усвідомив, що я не один такий. Я листувався з цим  хлопцем у мережі.

— Що було після повернення до цивільного життя?

— Намагався знайти себе. Тепер працюю редактором, знімаємо серіали. Колеги знають про мою орієнтацію, ставляться нормально до цього.

У мене з'явилися нові знайомі. Ми створили у соцмережі групу, яку назвали  "Військові ЛГБТ та наші союзники". До нас приєднався навіть один православний священик, який захищає геїв.

— Як твій друг з Росії реагував на ці події?

— Коли в Україні почалась війна, він передавав гроші на тепловізори для наших хлопців. Тепер виходить на одиночні пікети, зокрема, на підтримку Сєнцова, проти окупації України. Хоча ми й розійшлися, продовжуємо спілкуватись.

Читайте такожВід дискусій до тростини: топ-5 бійок нардепа Мосійчука

— Коли саме ти вирішив відкритися широкому загалу?

— Камінг-аут зробив у червні, опублікував його на своїй сторінці у мережі...

— І як відреагували побратими?

— Залишали позитивні коментарі, підтримували мене. Навіть мій старшина зі "строчки".

— А рідні знають про те, що ти гей?

— Батько дізнався з моєї сторінки в мережі. Не хочу про це говорити, важка тема... А от мама спокійно відреагувала, написала, що сприймає мене таким, як є. Ми з нею добре спілкуємось. Сестрі ж я зізнався у 22 роки. Вона здивувалась, але дуже тепло сприйняла це. Її чоловік також мене підтримує.

— Нині ти зустрічаєшся з кимось?

— Переживаю розрив стосунків...

— В Україні, нема чого приховувати, не дуже лояльне ставлення до геїв. Зокрема, радикали неодноразово нападали на марші рівності. Що думаєш про це?

— Справді, багато "ультрарадикалів" демонструють свою силу тут, на мирній території, проти тих, хто не зробив нічого поганого для своєї країни. Тим часом на фронті людей не вистачає...

На мою думку, часто релігійність заважає багатьом українцям, особливо в західних регіонах, сприйняти те, що люди можуть мати іншу орієнтацію. А в східних регіонах таке несприйняття формує радянсько-зонівська культура. Втім усі ми — різні.

Мрію про те, щоби в Україні панував мир, а люди, незалежно від орієнтації, почувалися у безпеці та були щасливими.

Читайте такожГазета Експрес дарує 100 тисяч гривень та подорож Європою

Автор: Лариса Пецух

ГОЛОВНІ НОВИНИ

19.01.2019
:
18.01.2019
показати більше