Україна вступає у найскладнішу фазу протистояння з Росією — на цьому наголошують західні аналітики. Війна на виснаження, зазначають вони, щораз більше переходить у площину економіки. Москва і Київ атакують промислові підприємства, логістичні об’єкти та комерційну інфраструктуру, прагнучи послабити економічні можливості одне одного. Схожої думки й українські посадовці та військові аналітики. Нинішній етап протистояння з Росією вони характеризують як “тотальну війну”, в якій головною метою стає не лише просування на лінії фронту, а й знищення економічного потенціалу противника.
Через ворожі атаки економіка України уже тріщить по швах. Металургія, яка до повномасштабної війни давала близько 7% ВВП країни, на межі виживання. Путін знову робить ставку на зиму і на терор цивільних, намагаючись підважити тил. Нині від повітряного терору найбільше потерпають Запоріжжя, Суми, Харків, Херсон, Дніпро, Київ та область. Але, зауважують деякі експерти, Росія може активніше атакувати й західні регіони. У Мінекономіки прогнозують, що потенційні збитки від повітряних ударів до кінця року становитимуть орієнтовно 10 мільярдів доларів.
— Удари по українському тилу — вимушена тактика Путіна, — певен директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Якби російська армія активно просувалася на фронті, то всі ресурси були б зосереджені там. Крім того, удари по українському тилу — це автоматичні удари по наших партнерах. Вони вимушені компенсувати занепад нашої економіки, спрямовувати додаткові гроші, матеріальні й технічні засоби для підтримки України. Путін обрав цю тактику, бо вона доступна Росії. Це не те, чого кремлівський очільник хотів спочатку. А хотів він захоплення нашої території протягом кількох днів чи тижнів, зміни уряду, переведення України в російську зону впливу. Путін веде війну на виснаження, тому що бліцкриг не вдався.
— Які найбільші ризики для України у війні на виснаження?
● Р. Бортник:
— Перед нами два ключові виклики. Перший — це спроможність української держави платити пенсії, заробітні плати, фінансувати військо, забезпечувати охорону правопорядку й базові послуги на кшталт постачання електроенергії, газу тощо. Функціональність держави у війні на виснаження підважується через вичерпання ресурсів. Другий ризик — це соціально-політична нестабільність. Що важче життя в суспільстві, то вища загроза внутрішньої дестабілізації, протестів, заколотів і так далі. Ці дві речі, з політичного погляду, вимагають найбільшої уваги на нинішньому етапі.
— Критична ситуація вже виникла в металургії, — наголошує кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Через пошкодження, завдані російськими ударами, зупинилися найбільші підприємства України. Невідомо, як скоро і в яких обсягах вони зможуть відновити роботу. Проблема в тому, що ремонт потребує значних коштів, які ще треба десь знайти. Ба більше, власники побоюються, що чергові удари призведуть до нових пошкоджень та зупинки підприємств. Стоїть питання, чи варто взагалі відновлювати їх нині, чи вже чекати завершення війни. А металургія — це не лише експортний виторг, податкові надходження та робочі місця. Сталь використовують для виробництва зброї. Країни, які воюють, збільшують виробництво сталі для свого ВПК. Зупинка металургійних підприємств обмежує виробництво зброї, боєприпасів, військової техніки. Тому Україні доведеться збільшувати імпорт іноземної металопродукції.
— Для яких ще галузей української економіки ракетно-дронові удари РФ можуть бути найболючішими?
● О. Хмелевський:
— Значних ушкоджень від ворожих ударів зазнала енергетика. Ця галузь відіграє важливу роль для обороноздатності країни та функціонування економіки загалом. В Україні зруйнована більшість теплових електростанцій. Вочевидь, ворог і далі завдаватиме ударів по енергетиці. Із настанням холоду масові відключення електроенергії відновляться.
У скрутному становищі опинилося сільське господарство. Знищена частина переробних підприємств, складів, елеваторів, через руйнування портів дуже сильно обмежений експорт. Українські аграрії не можуть реалізувати значну частину своєї продукції. Частина врожаю не буде зібрана й залишиться гнити на полях. Ще більші проблеми можуть бути наступного року. Аграрії через фінансові труднощі та проблеми з реалізацією продукції скорочуватимуть посівні площі, тому врожай буде значно менший, ніж цьогоріч.
— Ворог здебільшого б’є по логістиці, транспорту та складах, перекриває морський експорт, — зауважує економіст, ексчлен Ради НБУ Віталій Шапран. — Україна робить те саме й також завдає шкоди РФ. Через удари по логістиці в обох країнах страждають насамперед експортні компанії. У Росії це нафтові підприємства та зернові трейдери, у нас це металурги й виробники зерна та іншої агропродукції. Процеси болісні для обох сторін, але не катастрофічні.
— Чи може Росія паралізувати наш експорт і надходження військової допомоги із Заходу?
● В. Шапран:
— У росіян просто немає у наявності стільки засобів ураження, щоб зруйнувати всю логістику.
● Р. Бортник:
— Ворог може намагатися перекрити нашу зовнішню торгівлю. Удари по пунктах пропуску на міжнародному кордоні України — дуже ймовірний сценарій, і він уже частково реалізується. Під загрозою, зокрема, пункти пропуску, розташовані близько до Білорусі, де можуть працювати російські ретранслятори та засоби наведення. Це стосується передусім Рівненщини, Волині, Львівщини. Що ж до масштабування ракетно-дронових ударів по території Західної України загалом, то воно менш імовірне. Росія намагається стратегічно вийти на лінію Київ — Одеса. Лівобережжя Дніпра залишатиметься для неї пріоритетним напрямком атак на цю зиму.
— То чи вистоїмо під натиском агресора? Чи матимемо зброю, гроші? Чи переживемо зиму?
● О. Хмелевський:
— Протягом попередніх років влада не вживала потрібних заходів для переведення економіки на воєнні рейки. Вона чомусь вважала, що війна ось-ось закінчиться і більшу увагу зосереджувала на різних реформах, євроінтеграції, майбутній відбудові. Сценарій, коли ворог знищить основні підприємства та логістику, взагалі не розглядала. Така безтурботність та недалекоглядність поставила країну в дуже скрутне становище. Тепер, щоб змінити ситуацію, потрібно вдаватися до негайних радикальних кроків.
Нашим партнерам треба пояснити, що Україна перебуває у критичній ситуації й ми більше не можемо проводити реформи в обмін на кредити. Якщо вони зацікавлені в збереженні України та стримуванні Росії, то мають надавати потрібні нам кошти без різних умов та затримки. Ми ж маємо зупинити бюджетні витрати на гранти для малого бізнесу, різні національні кешбеки, перекладання тротуарної плитки тощо. Якщо ж і далі вести таку політику, то це призведе до економічної катастрофи та поразки у війні.
● Р. Бортник:
— Ніхто не може зробити чітких прогнозів навіть на найближчий період. Якщо зима буде дуже сувора, якщо Росія посилить повітряний терор, вистояти буде надзвичайно складно. Це не означає краху української держави, але це означає, що наша переговорна позиція, якщо складуться умови для перемовин, буде слабка й нас намагатимуться дотиснути. Якщо ж РФ не зможе в рази наростити інтенсивність своїх ударів, а зима не буде така сувора, як минула, то ми вистоїмо, і нічого кардинально до весни не зміниться.
Щодо західної підтримки, то, думаю, на 2026 — 2027 роки ми її матимемо. Важко буде отримати додаткове фінансування, але раніше затверджене, як-от європейський кредит на 90 мільярдів євро, буде збережене. Однак після 2027 року ситуація може погіршитись. І через вичерпання кредитних ресурсів, і через політичні зміни після виборів у Франції, можливо, Німеччині та Італії.
