Україна делегувала туди 19 спортсменів, які змагались у різних вікових категоріях.
Харків’янин Юрій Васильєв стартував у категорії 75+ і виступав у трьох видах програми. “Довгий цикл” — це коли за 10 хвилин слід дві гирі підняти якомога більше разів. “Біатлон” — поштовх двох гир двома руками від грудей, а після цього (без відпочинку для відновлення) — ривок гирі однією, а потім другою рукою. І “напівмарафон” — це вже екстремальна дисципліна, де спортсмен 30 хвилин безперервно працює з однією гирею. У всіх трьох дисциплінах українець переміг, а в останній ще й встановив рекорд світу.
Юрій Васильєв почав займатися гирями після 60-річного віку. За цей час здобув понад 40 нагород на різних змаганнях і лише одна з них виявилась срібною, решта — золоті.
“Я їхав на цей чемпіонат світу не по нагороди, а для того, щоб просто побачитись з хлопцями, з якими виступаємо на всіх міжнародних змаганнях, — каже рекордсмен. — Нас і так небагато. Не всі мають фінансову можливість поїхати на такі змагання, а дехто вже не з нами — як мій товариш з Харківської області Іван Дутченко. Ми з ним домовились зустрітися у Молдові. Він знайшов фінансування, пройшов підготовку, а за кілька днів до ЧС їхав велосипедом, впав і більше не підвівся”.
За словами рекордсмена, він може підіймати значно більші тягарі, ніж потрібно для перемоги. Для прикладу, у 2024 році на чемпіонаті світу в Польщі харків’янин підняв гирю 122 рази, але судді зарахували лише 99 вдалих спроб. Усі казали, щоб пан Юрій подавав апеляцію, та він на це не пішов, бо срібний призер підняв гирю лише 30 разів.
Готуючись до цього чемпіонату світу, Юрій Костянтинович за пів години підняв 12-кілограмову гирю 430 разів. Тобто його швидкість — 14 підйомів за хвилину. Це було за чотири дні до змагань. Але вже у Молдові результат виявився значно нижчим...
“Перед змаганнями я завжди визначаю для себе три орієнтовні цифри. Є найменше число підйомів. Коли бачу, що суперники підтискають, перемикаюсь на більше число і в запасі маю ще максимальне. У Молдові я запланував підняти гирю у марафоні 404 рази. Але щойно почав виступ, як судді почали мене тримати із зафіксованою над головою гирею по дві-три секунди. Замість того щоб зареєструвати вдалу спробу за пів секунди. І в підсумку за 28 хвилин я підняв гирю 333 рази. Цього вистачило і для перемоги, і для світового рекорду”, — розповідає ветеран.
Судді часто встромляють палиці в колеса українським гирьовикам. Але ті постійно прогресують. На ЧС в Польщі вони були треті, на ЧС в Італії — другі і тепер, у Молдові, — перші.
Через пів року Юрію Костянтиновичу виповниться 80 років. Крім участі у змаганнях ветеранів, він активно працює на кафедрі фізвиховання Харківського політеху. Викладач переконаний, що гирьовий спорт продовжує життя.
“Найкращий рецепт довголіття — це все робити із задоволенням. Я щоденно тренуюсь, починаючи з меншої ваги і переходячи до більшої. Буває, береш гирю і відчуваєш, що сьогодні не твій день, немає настрою. Я тоді припиняю тренування. Люблю бігати, для мене пробігти за раз 10 — 15 кілометрів — насолода. М’ясо споживаю десь раз на місяць, а рибу можу їсти хоч кожен день, правда, грошей на неї не завжди вистачає”, — зауважує рекордсмен.
