На континентальній першості з боксу, яка завершилася в Софії, українська збірна здобула одне “золото”, два “срібла” й дві “бронзи”, посівши шосте загальнокомандне місце.
Чемпіоном Європи у ваговій категорії до 65 кілограмів став 25-літній Ельвін Алієв. Ця перше його “золото” в кар’єрі. А в нашої чоловічої збірної — перша найвища нагорода за сім років. Востаннє чемпіоном континенту Олександр Хижняк, нинішня зірка, ставав ще у 2019-му.
Ельвін Алієв стартував з 1/8 фіналу, де переміг бельгійського боксера. У чвертьфіналі на нього чекав титулований азербайджанець Малік Хасанов. Це був найважчий бій, але українець переміг 3:2 за раундами. У півфіналі з рахунком 3:0 він здолав представника Молдови. У фіналі Алієв боксував з французом Гюго Гро. Невідомо, чим би все завершилось, але суперник зазнав розсічення, судді припинили бій достроково, й українець зійшов на найвищу сходинку п’єдесталу.
Фіналістами Євро стали Ганна Охота у ваговій категорії до 48 кілограмів та Айдер Абдураїмов (до 60 кілограмів). “Бронзу” на турнірі вибороли Ірина Луцак та Павло Іллюша, які виступали в категорії до 80 кілограмів.
“Якщо зважити на те, що останні три роки ми взагалі на європейському рівні нічого не вигравали, а тут серед 43 країну-часниць стали шостими, то це успіх. Виступ якщо не відмінний, то задовільний напевне, — вважає Роман Семенишин, тренер збірної України з боксу. — Та, щиро кажучи, ми чекали більше золотих нагород, зокрема від Айдера Абдураїмова. Він блискуче пройшов усю дистанцію, та у фіналі йому протистояв господар змагань — представник Болгарії. Ну а там виграти було нереально... У півфіналі навіть набагато сильнішому “русаку” судді не дали перемогти цього болгарина.
Щодо Алієва, то він уже давно в обоймі головної команди. Мав медалі на юніорських турнірах з боксу. Його мама — українка, тато — з Азербайджану. Ельвін зараз мешкає в Броварах з дружиною. У нього оптимальний вік, щоб штурмувати боксерські висоти”.
За словами тренера, основна причина, чому Україна так довго не здобувала нагород на міжнародному рівні, — війна. Коли до змагань допустили представників країн-агресорів, наші боксери принципово не брали участі в таких турнірах. Брак практики у змаганнях, де зазвичай збираються найсильніші, відкинув наших хлопців далеко назад. І лише цьогоріч українці стали активно їздити на міжнародні змагання. Результат, як бачимо, не забарився.
