Багато м’яса і жодних трав’яних чаїв. Чемпіон Європи з паверліфтингу розповідає про секрети свого тріумфу

Сергій Любченко каже, що за одне тренування може підняти до десяти тонн заліза.

Фото ФПУ
Фото ФПУ

Чемпіонат відбувся у білоруському місті Ошмяни. Двоє наших силачів зійшли на п’єдестал. Сергій Коваленко став віце-чемпіоном у ваговій категорії до 105 кілограмів, а Сергій Любченко здобув золоту медаль у вазі до 120 кілограмів.

Чемпіон у сумі триборства набрав 760 кілограмів: у присіданні впорався із вагою 275 кг, у жимі йому підкорились 205 кг, а тягу закінчив з результатом 280 кг.

— Це моя перша в кар’єрі медаль чемпіонату Європи, — каже "Експресу" Сергій Любченко. — До цієї вершини йшов десять років. Паверліфтингом почав займатися у 20 років. До цього відвідував заняття з карате та тхеквондо, бо хотів добре битися, мати перевагу над хлопцями. Та якось подумав: навіщо мені бійки? Справжній чоловік має бути фізично дужим. Так потрапив у світ паверліфтингу.

— Тепер відчуваєте перевагу над іншими чоловіками?

— Так. Коли доходить до конфлікту, суперники воліють не використовувати силу. Вони бачать, що перед ними — справжній здоровань, і бояться починати бійку. Мій зріст — 174 сантиметри, а вага — 120 кілограмів. Зрозуміло, не кожен наважиться на конфлікт зі мною.

— Якою ціною далася вам сила?

— Дуже важкою працею. За одне тренування піднімаю до десяти тонн заліза! До речі, шість років поспіль тренувався в залі у темному підвалі. На щастя, все це позаду, тепер маю можливість працювати у сучасній спеціалізованій тренажерці. Таких в Україні десять.

— Розкажіть про свій раціон...

— Їм дуже і дуже багато. Найбільше у моєму раціоні м’яса.

Починаю день з великої порції цього продукту, рису, чотирьох варених яєць та чаю. На обід — гречана каша з м’ясом, вечеря — м’ясо та салати. Перекушую фруктами.

— А якісь табу в харчуванні маєте?

— Ні. Стараюся лише не пити трав’яних чаїв — у них можуть бути заборонені для спортсменів речовини. Нас часто перевіряють на допінг, тому мушу це контролювати.

— Після окупації Донбасу чимало спортсменів перейшли у збірну Росії. Чи пропонували і вам змінити громадянство?

— Я — патріот України, тож виступатиму лише під синьо-жовтим прапором. А життя в умовах окупації відчув, коли мешкав у Краматорську. Це місто, на щастя, визволили, нині воно під контролем України. Як, зрештою, і мій рідний Бахмут.

Радимо прочитати інтерв'ю з Олександром Гвоздиком. Боксер розповідає про гучну перемогу, життя у США та емоції від бою, після якого суперник потрапив до реанімації

Найважливіше

18.04.2019
:
Актуальне
Фото: Міністерство оборони

"Хто був на війні, той присмак тих солодких цигарок довіку не забуде – так само, як і друзів, що були поруч".

18.04
Cпорт

"На момент цієї пропозиції я не мала жодного досвіду гри в керлінг", - каже наша співрозмовниця.

18.04
Історія
Частина діорами Військова рада на Січі . Автор М. В. Овечкін

Про давні традиції битви за владну булаву, так званий козацький імпічмент та соціальне розшарування на Січі.

18.04
Політика
Фото РБК-Україна

Команда новообраного президента може скористатися такою проблемою, як відсутність коаліції у ВР, кажуть експерти.

18.04
показати більше