На початку травня 2025 року вінничанин звернувся до комісії при ТЦК із заявою про надання йому відстрочки від мобілізації для догляду матері, яка має інвалідність ІІ групи та потребує стороннього догляду. До заяви військовозобов’язаний додав документи, які підтверджують, що він — єдиний син у матері.
Але комісія відмовила — через те, що, на думку її членів, є інша особа, яка, відповідно до закону, може бути зобов’язана утримувати матір — колишній чоловік, шлюб з яким було розірвано наприкінці травня 2024 року. При цьому у ТЦК послалися на положення Сімейного кодексу щодо права одного з колишнього подружжя на утримання, якщо після розірвання шлюбу не минуло року. Про своє рішення члени комісії військовозобов’язаному повідомили усно. Жодного письмового пояснення причин відмови не дали ні йому, ні адвокату. Для вирішення спору чоловік звернувся з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалюючи рішення, суд керувався положеннями статті 23 закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а також Порядком проведення призову під час мобілізації, який затверджено постановою Кабміну №560. Там, зокрема, зазначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають одного або двох батьків з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Для надання відстрочки з догляду таких осіб ключова обставина — відсутність інших родичів, які не є військовозобов’язаними та, відповідно до закону повинні її утримувати. Матеріали справи свідчать, що позивач — єдиний син матері з інвалідністю ІІ групи. Інших родичів, котрі, за законом, повинні її утримувати, жінка не має. А право колишнього подружжя на утримання після розірвання шлюбу не є автоматичним і виникає лише за наявності передбачених законом умов. Зокрема, у матеріалах справи не було інформації про те, що мати позивача зверталася до суду із вимогою про стягнення аліментів із колишнього чоловіка або що такий обов’язок був встановлений судовим рішенням. Відтак немає підстав вважати, що ексчоловік, згідно із законом, повинен доглядати дружину. Водночас Сімейний кодекс прямо покладає на повнолітніх дітей обов’язок утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.
З усього видно, комісія при ТЦК не стала перейматися аналізом законодавства і вивченням документів, які подав військовозобов’язаний, щоб отримати відстрочку. І пішла шляхом найменшого опору, тобто відмовила йому, назвавши формальну причину. У підсумку суд визнав протиправними дії комісії ТЦК і зобов’язав надати вінничанину відстрочку.
