На Запоріжжі мобілізували заброньованого працівника. Через десять днів він втік зі служби. Військова частина подала його в розшук. Водночас у застосунку “Резерв+” і далі значилося, що чоловік має бронювання від мобілізації до 16 лютого 2027 року і не був виключений з обліку військовозобов’язаних.
Перебуваючи у “самоволці”, запоріжець подав позов до суду. У ньому просив визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу та звільнити зі служби. А також оскаржував внесення до інформаційно-аналітичних систем МВС відомостей про нього як про військовослужбовця, котрий самовільно залишив військову частину, і вимагав вилучити їх з реєстрів.
Як стверджував позивач, 23 лютого цього року близько 16.30 його на вулиці викрали невідомі. Побили, закували в кайданки і погрожували відправити в Донецьку область. Наступного дня брат потерпілого звернувся до Запорізького райуправління поліції із заявою про викрадення та незаконне позбавлення волі людини. Правоохоронці внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише після того, як зафіксувати відповідне кримінальне провадження поліцію зобов’язав суд. Родич підозрював, що брата незаконно мобілізували. Водночас у ТЦК заявили, що чоловіка до ЗСУ під час мобілізації не призивали і на контрактну службу не приймали. А в застосунку “Резерв+” статус його залишався незмінним — “військовозобов’язаний”.
Військова частина заперечила проти позову. Її представник стверджував, буцімто позивач власноруч написав заяву на добровільну службу. Але... Чоловік мав звання молодшого лейтенанта, а в заяві від 25 лютого значилося, нібито він просить призначити його на посаду солдата. До того ж заява була зареєстрована 26 лютого. Після її отримання командир військової частини мав би видати скерування на ВЛК і повідомити про це керівника ТЦК за місцем реєстрації чоловіка, щоб його зняли з військового обліку і внесли відповідні відомості до реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Однак насправді чоловік пройшов медичний огляд ще до моменту подання заяви.
Тож Запорізький окружний адміністративний суд скасував наказ командира військової частини і зобов’язав виключити позивача зі списків особового складу та звільнити зі служби.
— Ця справа цікава тим, що суд поставив під сумнів факт набуття позивачем статусу військовослужбовця, — коментує адвокатка Алла Отрох. — На момент призову чоловік мав чинне бронювання. Ба більше, у “Резерві+” його статус протягом усього часу залишався “військовозобов’язаний”, а відомостей про проходження військової служби не було. За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, позивач взагалі не призивався на військову службу. А загалом рішення суду грунтується на сукупності декількох обставин. Зокрема, встановлено часову невідповідність: ВЛК була пройдена ще нібито до отримання військовою частиною заяви від чоловіка про добровільну службу. При цьому доказів того, що позивач самостійно сформував направлення на ВЛК, військкомат не надав.
Також суд зазначив, що закон формально не передбачає “незаконну мобілізацію” як окрему підставу для звільнення з військової служби. Та проходження служби в цій ситуації було безпосереднім наслідком протиправного рішення про мобілізацію. Звідси і аргумент суду про те, що нема належної правової підстави вважати позивача військовослужбовцем, який пішов у “самоволку.” Але остаточне рішення щодо СЗЧ будуть ухвалювати інші уповноважені органи. Водночас зазначу: особа, яка вважає свій призов незаконним, не повинна самовільно залишати військову частину, бо це може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.
— Яке значення ця справа може мати для судової практики?
— Раніше ТЦК та військові частини часто покликалися на те, що після зарахування до списків особового складу статус заброньованого втрачається, а звільнення можливе лише за статтею 26 закону “Про військовий обов’язок і військову службу”. Та ця справа зруйнувала доктрину “квитка в один кінець”.
