Наша Австралія: як живуть українці, які переселилися на далекий континент

70 років тому розпочалася масова еміграція наших людей до Австралії. Знаєте, як тут упізнати будинки, де живуть українці? За грядками! Огірки та петрушка ростуть серед дерев лимонів і манго.

Наша Австралія: як живуть українці, які переселилися на далекий континент

Ну не може українець навіть по той бік екватора жити без кущика помідорів чи рядочка картоплі, нехай город має лише один квадратний метр... Тож наші земляки в Австралії облаштовують грядки біля своїх будинків і збирають щедрий урожай. Наприклад, огірків, які потім квасять. Адже в країні кенгуру така страва зовсім непопулярна.

Город садять усі, лише в кожного різна площа.

Масова еміграція українців до Австралії почалася у 1948-му. За океан, на пошуки кращої долі, відправлялися переважно в'язні концтаборів чи ті, кого вивезли на примусові роботи на території Німеччини, звільнені згодом військами США та Великобританії. В Україну ці люди не ризикували повертатися, бо там їх могла чекати тюрма чи табори.

Нині в Австралії живе приблизно 38 тисяч українців. Діаспора активно впливає на політику країни: нещодавно Австралія приєдналася до міжнародної платформи "Друзі деокупації Криму". Раніше австралійський сенат визнав Голодомор геноцидом і щороку вшановує його жертв.

Грудка рідної землі

...Збираючись до родичів в Австралію, складаю у валізу подарунки: вишиту сорочку, різьблену тарілку, дерев'яні іграшки. І думаю: ну навіщо людям, які ніколи не були в Україні, ці сувеніри? Утім, прибувши в країну кенгуру, я розумію, як помилялася!

У Мельбурні в будинку моєї 69-річної двоюрідної сестри Ірини Бобик, яка працює мерчендайзером, цілий стелаж заповнено українською атрибутикою: гетьманська булава, писанки, гердани, тарілки, вишиті серветки, статуетки козаків...

"Така "українська шафа" є у кожного з наших земляків, — каже Ірина. Жінка народилася у Німеччині, у таборі емігрантів. Її батьки прибули до Австралії, коли Ірина була ще немовлям. Сім'я усе життя плекала любов до Батьківщини. — Моя мама мала українську кімнату: вишиті скатертини, подушки, ліжко, застелене ліжником, на стіні — портрет Шевченка. У скриньці вона зберігала грудку української землі з могили її батька".

Родина Івана та Анни Перчаків переїхала в  Астралію у 80-х роках із території Польщі, з міста Гижицька, що на Мазурах — там вони опинились через операцію "Вісла". Сьогодні Анна та Іван — пенсіонери. У їхньому помешканні бачу мапу на півстіни, де зазначено територію розселення українців -- разом із Кубанню, Ставропіллям, Берестейщиною, Холмщиною, Підляшшям, Надсянням, Лемківщиною...

Ірені Парасці було лише три роки, коли вона потрапила до Австралії разом із батьками. Плили сюди пароплавом декілька місяців. Нині в її сім'ї найбільша реліквія — вишиванка. У цій одежині хрестили вже декілька поколінь родини. Днями її одягнули на онучку Ірени — Ясмін Луїзу, яку охрестили в українській церкві Андрія Первозванного в Сіднеї. Був на дівчинці й вінок із жовто-блакитних квітів.

Тато Ясмінки, 40-річний Нестор, — українець, мама — напівшотландка-напівіспанка Емма, що майже все розуміє українською, а розмовляти ще вчиться.

Місцева діаспора часто готує українські страви, найчастіше — борщ і вареники. На Святий вечір обов'язково ліплять вушка з грибами до борщу. Люблять деруни, хоча вважають їх шкідливою стравою. А ще в пошані голубці.

Вони приїхали за успіхом

"Мій чоловік Ігор Гордієв потрапив до Австралії у 16 років. Дуже мріяв вчитися тут, — розповідає жителька Сіднея Люба. — І його мрія збулася: став доктором економічних наук, директором українознавчих студій".

Успіхів на Зеленому континенті досягли чимало наших співвітчизників: скажімо, Наталка Суховерська, професорка Сіднейського університету, що досліджує інноваційні технології лікування раку, потрапила до рейтингу "100 найвпливовіших жінок Австралії". Професор Алекс Бобик — визнаний фахівець із судинної біології та серцево-судинних хвороб. Відомий політик Метью Джейсон Гай, лідер Ліберальної партії у штаті Вікторія, дідусь і бабуся якого — українці, закінчив аспірантуру з української мови та культури в університеті ім. Монаша у Мельбурні.

Чимало українців перебралися до Австралії в останні 10 — 20 років. Наприклад, львів'янин Ігор приїхав на будівництво спортивних об’єктів до Олімпіади-2000 в Сіднеї. А потім залишився в країні нелегально. Вісім років витратив на суди для легалізації, у результаті був депортований. Однак за декілька років таки повернувся у країну кенгуру.

Одеситка Олена Іванова виїхала за програмою трудової еміграції — Австралія потребує висококваліфікованих спеціалістів, зокрема, програмістів. 

Пан Василь, керівник хору церкви Андрія у Сіднеї, в Австралії уже 13 років. "Я — професійний музикант і викладач співу. Заробляв на життя на будівництві, — розповідає. — А потім дізнався, що у церкву потрібен керівник хору, взявся за цю роботу, виконую її безплатно. Але завдяки цьому зміг легалізуватися, забрати з України родину. Тут нам живеться дуже добре".

Місце для молитви і кави

В Австралії діє багато українських організацій, найактивніші — Спілка української молоді, "Пласт", Союз українських організацій в Австралії, Союз українок Австралії. Працюють і українські суботні школи: у Сіднеї їх 7, у Мельбурні 6, одна — у Джилонгу, дві — у Перті. А ще є плейгрупи для дошкільнят: тут навчають мови, української культури, літератури, історії, гри на бандурі та інших музичних інструментах, українського танцю. Школи фінансуються порівну з грантів австралійського уряду та пожертв батьків.

Українських церков тут аж 13. Йду в Кафедральний собор святих апостолів Петра і Павла єпархії УГКЦ Австралії та Нової Зеландії, що в Мельбурні. Служба не відрізняється від звичної в Україні, ведеться українською. Додатково мені дали роздрук Літургії англійською. І саму проповідь владика Петро Стасюк виголошує двома мовами.

Цікаво, що люди кладуть на тацю не тільки гроші, а й підписані конверти — це іменні пожертви від парафіян, суми у них — переважно по 100 — 200 доларів на певні потреби, наприклад, ремонт даху.

Церква для місцевих українців — не лише місце для молитви, тут відбуваються спільні святкування Різдва, Великодня, Шевченківських днів. Поруч у крамничці можна купити українські газети, сувеніри, книги чи випити каву.

...Потрохи Австралія стає ближчою до нас. Скажімо, у 2014-му відкрила посольство в Києві (до цього наші громадяни по візи мали звертатися у Москву). До слова, для самих австралійців, і українського походження теж, для в'їзду в Україну також потрібна віза. На щастя, з минулого року її можна отримати в українських аеропортах після прибуття.

Надія ФЕДЕЧКО

Автор: Вікторія Середа

додати коментар

ГОЛОВНІ НОВИНИ

11.12.2018
:
показати більше