У столиці ЄС одружують ЛГБТ-пари, а посадовці п'ють пиво на площі. Розповідь мандрівниці

...Ранкове сонце золотить скульптури на будинках Гран Плас ' центральної площі бельгійської столиці. Пахне кавою, бельгійськими вафлями і морем, хоча до нього понад 100 кілометрів. Звідки цей аромат?

У столиці ЄС одружують ЛГБТ-пари, а посадовці п'ють пиво на площі. Розповідь мандрівниці

Відповідь у меню: за 17 євро тут пропонують каструлю мідій та гальбу холодного пива. Подумки перераховую у гривні й порівнюю — 520 гривень за порцію із моєю зарплатою! Дорого!

Проте можна не засиджуватися у кафе. Ось цій молодій парі достатньо одного  квадратного метра бруківки на площі, аби бути щасливими. Приглядаюся, а це два хлопці. Тут одностатеві пари обіймаються та ходять за руки так само відкрито, як і гетеросексуальні.

Бельгія другою у Європі після Нідерландів узаконила для них шлюби. Тож гомосексуальні пари, скажімо з Румунії, де це не дозволено, часто їдуть сюди, аби узаконити подружжя. А пішохідний перехід біля Єврокомісії тут розфарбований у кольори райдуги — символ ЛГБТ-руху.

Брюссель — дуже гарний, хочеться сфотографувати чи не кожен будинок. Однак у кадр часто потрапляють мішки зі сміттям чи якийсь непотріб — крісло без ніжки, ящик підгнилих абрикосів...

Богдан, що вже 18 років живе у Брюсселі, каже мені не дивуватись. Мовляв, фірма, з якою мешканці уклали договір на вивезення відходів, видає пакети певного кольору й щоранку забирає їх заповненими з тротуару. А якщо хтось зібрав сміття в інший мішок чи виставив непосортований непотріб — його не заберуть, місяцями валятиметься біля будинку й смердітиме. У місті є комісія, яка досліджує такі незаконні відходи, і якщо виявить, чиї вони — за чеками, конвертами чи іншими даними, то випише чималий штраф — від 625 до 62,5 тисячі євро!

Кожен четвертий — з іноземців

Наш готель розташований в одному з центральних районів, де також розміщене соціальне житло для біженців. І це не тільки втікачі від війни у Сирії, а й емігранти, які прибули сюди ще у 1950-х роках. Тоді вихідців із Туреччини, Марокко, Алжиру, Тунісу активно залучали до роботи на шахтах, до упорядкування каналів. А коли до них перебралися родини — у Бельгії виникла велика спільнота мусульман, що має свої мечеті, крамниці з халяльними (дозволеними ісламом) продуктами. Жінки тут ходять у хіджабах, чоловіки — у традиційних довгих сорочках та головних уборах.

Багато тут і темношкірих вихідців з Африки. Ми не могли намилуватися  афробельгійками, що вміло підкреслюють свою красу яскравим вбранням, великою кількістю прикрас і дивовижними зачісками з сотні косичок чи дредів.

"Тут дуже багато вихідців із Конго та їхніх нащадків, — пояснює Олена Бодрова, другий секретар Посольства України в Королівстві Бельгія. — Король Леопольд ІІ у 1885 році захопив басейн річки Конго. Так звана Вільна держава Конго була його особистим володінням, а людей він вважав своїми рабами, що допомагають видобувати корисні копалини та каучук. Внаслідок дуже жорстокого ставлення до населення, менш ніж за 30 років його кількість скоротилася вдвічі — з 30 до 15 мільйонів. І після смерті Леопольда ІІ уряд країни, намагаючись компенсувати збитки геноциду, сприяв переселенню жителів Конго у Бельгію".

Також у Бельгії живе понад 450 тисяч марокканців, 220 тисяч турків. А загалом особи іноземного походження та їхні нащадки становлять 25% загальної чисельності населення.


Контрасти Брюсселя: сміття поряд із ошатними будівлями

Безплатний суп та озеро з качками

На вулиці Де ла Касеме під балконом будинку бачу диван, на ньому — ковдра, подушка, радіоприймач і... букет ромашок у вазочці. Цей безхатько любить красу! Загалом їх у Брюсселі чимало: є як прожити. Біля церкви Святої Катерини в обід отримують гарячий суп, після закриття магазинів продавці виставляють назовні черствий хліб, трохи надгнилі овочі та фрукти, салати, випічку.

"Ще є заклади від Червоного хреста, де можна помитися, поголитися, підстригтися, змінити одяг, а за потреби тебе скерують у лікарню, — розказує Богдан. — Тут ніхто не запитує документів".

Досить пройти декілька вулиць — і безхатьків уже не бачиш, назустріч ідуть лише чоловіки в дорогих костюмах. Це площа Шумана, де розташовані інституції Євросоюзу і працює 44 тисячі (!) осіб. До слова, більшість їздить на службу велосипедами. 

Будівлі зі скла і бетону природно гармоніюють із довколишніми деревами, квітниками, газонами. Біля комплексу Європарламенту — парк Леопольда з озером, де плавають лебеді, качки, гуси, є дитячі та спортивні майданчики. Тиша і спокій — наче це курорт, а не столиця ЄС, де вирішуються справи 28 країн із загальним населенням понад 503 мільйони осіб. До речі, і сама будівля Європейського парламенту нагадує літній сад — скляні стелі, а всередині багато живих рослин, навіть високих дерев.

У сесійну залу кожен може заглянути крізь круглі віконечка й поспостерігати за роботою депутатів. До слова, щочетверга з ними можна випити пива на площі Люксембург — такі зустрічі започаткували рік тому, аби єврочиновники не відривалися від народу.

Надія ФЕДЕЧКО, Брюссель, Бельгія 
Фото авторки

Автор: Юлія Скорик

додати коментар

ГОЛОВНІ НОВИНИ

11.12.2018
:
показати більше