Він народився у селі Нанково на Закарпатті в багатодітній родині, зростав разом зі старшою сестрою і трьома молодшими братами. З юності захоплювався технікою, здобув освіту в Львівській політехніці, працював у сфері продажу автозапчастин. Одружився з коханою Ксенією. Молодята оселились у Нижньому Селищі, 27 березня 2020 року в них народився синочок Давид.
“Чоловік дуже чекав на первістка, але через епідемію ковіду вперше побачив його по відеозв’язку. І розплакався від щастя, — пригадує Ксенія Гербей, дружина воїна. — Юліан став турботливим, найкращим у світі татом. Планував звести для нас великий будинок, мріяв про донечку”.
У лютому 2023 року він сказав коханій: “Рано чи пізно боронити Україну доведеться кожному. Йду захищати тебе і сина”. Після навчання на полігоні доброволець приєднався до Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції “Лють”, де служив його брат Андрій, і отримав позивний “Цезар”.
“Чоловік у складі штурмового полку “Цунамі” спершу служив в Одесі. За кожної можливості телефонував і розмовляв із синочком — обіцяв, що незабаром разом поїдемо відпочивати на море”, — ділиться Ксенія. 29 березня Андрій разом із побратимами влаштували Юліану сюрприз — передали від дружини подарунок, запалили на торті свічку. Так привітали “Цезаря” з 29-м днем народження, який виявився останнім.
Восени “Цезар” потрапив на Бахмутський напрямок (Донеччина). “Казав, що там справжнє пекло, — зітхає Ксенія Гербей. — 21 грудня він телефонував декілька разів, щоразу плани змінювались: то вони вирушали на позицію, то повертались. Зрештою виїхали на завдання о дев’ятій вечора в село Богданівка. Мені було тривожно, Давид усю ніч плакав, тож ми майже не спали. Наступного дня з сином поїхала до свекрухи. В якийсь момент до хати зайшов молодший брат чоловіка”. Він впав на коліна й промовив: “Юліка більше немає”. Дружина знепритомніла.
Згодом рідних повідомили, що 21 грудня, виконуючи бойове завдання, Юліан Гербей зник безвісти. Тоді мати й син воїна здали зразки ДНК. А дружина обдзвонювала його побратимів. “Вони казали, що ворог гатив з артилерії. Снаряд прилетів в окоп, де був Юліан, а потім він не виходив на зв’язок, — каже Ксенія. — Та я до останнього вірила, що коханий живий”.
Лише 23 липня цього року рідних повідомили, що виявили збіг за аналізом ДНК. Тоді провели ще одне дослідження, взявши зразки в сина Давида.
Третього серпня старшого лейтенанта поліції Юліана Гербея провели в останню дорогу в рідному селі Нанково. На поховання прийшла вся громада, приїхали й побратими. “Юліан був відповідальним і надійним воїном, завжди готовим допомогти побратимам. Коли стояло питання, хто піде на завдання, відгукувався одним з перших, — зауважує капелан Андрій Гойтенюк. — Після того бою за Богданівку багато бійців досі вважаються безвісти зниклими, як і мій брат Олексій (командир взводу). Юлік першим із них повернувся додому. На жаль, на щиті...”
Недавно шестирічний Давид пішов до першого класу. “Син каже, що тато став ангеликом і тепер захищає його з неба”, — зітхає 25-річна Ксенія Гербей.
