Він недарма мав позивний “Дєд”, бо хоч і був зовсім молодим, але разом з тим — мудрим не по роках, кажуть рідні, друзі й побратими.
“Руслан виріс в Уланові на Вінниччині. Після школи вступив в автодорожний технікум. Але два курси провчився і сказав, що не бачить себе у цій професії, — каже Альона Клименюк, мати бійця. — Тому залишив навчання і пішов до армії, служив у Нацгвардії. А опісля працював в охоронній фірмі в столиці”.
У перші тижні великої війни Руслан звернувся у місцеву тероборону, чергував на блокпостах. “На початку серпня 2022 року сина мобілізували. Він воював у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка на посаді помічника гранатометника, — провадить далі співрозмовниця. — Із жовтня служив на Херсонщині. За словами синового побратима, завдяки мужності Руслана його підрозділу вдалось провести не одну успішну бойову операцію. Це справжнє диво, що з того пекла вони повертались живі...”
Після Херсонщини воїна відправили на Донеччину. Коли зізнався про це матері, в її душі наче похололо. Мов відчувала біду. Хоч всі лихі думки відганяла, вірила, що її щира молитва збереже життя синові. 17 березня 2023 року Руслан повернувся на передову з відпустки. А вже 22-го загинув у селі Первомайське, виконуючи бойове завдання.
“Того трагічного дня Руслан чергував, йому залишалось менше години на посту, відтак їхню групу мали замінити інші бійці, — зазначає Альона Клименюк. — Раптом почався обстріл. Син із товаришами щойно встигли передати по рації інформацію про це, як у дах будинку, де вони перебували, прилетіла міна. Руслан прикрив собою побратима Олександра. Ймовірно, це і врятувало йому життя. А син загинув від численних ран”.
Поховали 25-річного Руслана Клименюка в рідному селі. Після смерті сина згорьована матір почала писати про нього вірші. Цієї весни видала збірку “Від болю — до сили”, у ній — 180 віршів. В одному з них є такі рядки: “Не дай, святий Боже, нікому пізнати, як по смерті сина жити на межі...”
Примірники першого накладу збірки авторка передала за донати на підтримку ЗСУ. Також родині вдалось зібрати підписи під петицією, щоб воїна посмертно удостоїли звання Герой України. Нині вона на розгляді.
