Володя був щирий, добрий, працьовитий, згадують рідні, знайомі й друзі. Та водночас мав твердий характер, додають побратими.
“Володимир виріс у багатодітній родині — їх у батьків було семеро. Він — один з молодших, тато з мамою давно розлучились, але підтримували спілкування заради діток, — розповідає вчителька воїна Тетяна Шуляк. — Змалку Володя вирізнявся працелюбністю, не цурався ніякої роботи. А ще мав надзвичайно гарну усмішку, всі знайомі називали його “сонячним хлопчиком”. У шкільні роки займався футболом і боротьбою, брав участь у спортивних змаганнях. Опісля Володя вступив до Одеського професійного училища, здобув спеціальність електромонтажника, працював за фахом. Був щасливий і в особистому житті. Він палко кохав свою дівчину Юлію. Це була дуже красива пара. Вона — тендітна білявка, а він — чорнявий дужий юнак.
У березні 2023-го Володимир підписав контракт із Подільським прикордонним загоном. Хоч мав тоді законні підстави не служити, адже опікувався хворою матір’ю. Взяв собі позивний “Шершень”, подібний до його прізвища”.
У грудні того ж року воїн одружився з коханою Юлією. Та довго прожити разом парі не судилося. “На жаль, через важку хворобу його дружина пішла з життя. Коли її не стало, Володя не знаходив собі місця. Але навіть у глибокому горі не відступив від обов’язку й залишився у строю, — додає співрозмовниця. — Воював на Донеччині — за Часів Яр, Федорівку, Костянтинівку. Зі слів побратимів, він мав велике серце, вмів підтримати кожного у важку хвилину. А на бойових завданнях був зібраний і рішучий”.
Восени 2024 року в складі мобільного прикордонного підрозділу Володимир вирушив на Сумщину — один із найгарячіших напрямків фронту. А звідти повернувся додому на щиті. “26 вересня росіяни почали штурм поблизу населеного пункту Любимівка на Курщині. Один зі скидів з БпЛА завдав Володі смертельних поранень, — каже Тетяна Шуляк. — Але тіло з поля бою побратимам забрати не вдалося. Понад рік Володимир вважався зниклим безвісти. Рідні не втрачали надії, публікували в соцмережах оголошення... Лише після обміну тілами вдалося підтвердити його особу та повернути додому”.
В останню путь 23-літнього сержанта-прикордонника провели 16 лютого 2026 року в рідному селі Новоселівка, що на Одещині. Вічний спочинок Володимир знайшов біля коханої дружини.
