На озері у селі Сасівка Компаніївської громади, що на Кіровоградщині, лебеді живуть вже не перший рік. У теплі зими нікуди не відлітають. Селяни їх підгодовують. Одного вересневого дня до фельдшерського пункту, який розміщений неподалік водойми, прийшов виснажений птах. Він наче благав: “Врятуйте!” Першою його побачила мешканка села Юлія, тому лебедя й назвали Юліаном.
— У нього ліве крило було зламане, ледь трималося і кишіло опаришами. У фельдшерському пункті дівчата рани знезаразили, потім лебедя погодували, напоїли, але було зрозуміло, що йому терміново потрібна фахова допомога, — розповідає Наталія Теслюк, активістка Ініціативної групи з організації допомоги безпритульним тваринам “Вірний друг” з Компаніївки. — Ми оголосили екстрений фінансовий збір (багато небайдужих людей зголосилося) і повезли бідного лебедя автомобілем до Центру порятунку та реабілітації диких тварин у Горішні Плавні на Полтавщину. Бо знали, що там вилікували вже не одного птаха. Це дивовижно, але всю дорогу завдовжки 200 кілометрів наш Юліан у спеціальній клітці поводився гордо й стримано, лише трішки шипів. А як же йому боліло!
— Що було далі з цим птахом?
— Коли я оглянув його, стало зрозуміло, що потрібна термінова операція, — каже ветеринарний лікар Артур Шабліян. — Вочевидь, лебідь заплутався у рибальській сітці, намагався вирватися, дістав декілька тяжких переломів, глибоку інфіковану рану, і це коштувало йому крила. Його довелося ампутувати. Але нині Юліан вже набирається сил, має гарний апетит, а коли сердиться, агресивно махає одним крилом. Отже, одужує. Попереду в птаха ще довгий шлях лікування і відновлення. Тепер цьому дорослому лебедю (йому років п’ять) доведеться вчитися жити по-новому. На озеро, де раніше плавав, де його родина, а Юліан створив пару й навіть став батьком, він повернутися, на жаль, уже не зможе. У дикій природі був би приречений. Але в нашому центрі, на великій водоймі, серед інших птахів чудо во почуваються декілька безкрилих лебедів. На зиму ми забираємо їх у теплі вольєри. Є навіть безкрила лебедиця, яка успішно знайшла собі пару — молодого лебедя, що потрапив до нас осиротілим пташеням.
Загалом у вересні цього року ми прихистили чотирьох лебедів. Осінь для цих птахів — небезпечний період, адже вони гуртуються у зграї, перелітають на тепліші водойми. Травматизації сприяє й війна. Один із наших підопічних, лебідь з черепно-мозковою травмою, приїхав аж з-під Нікополя. Бідолашний був контужений під час ворожого дронового обстрілу. Деякі птахи одужують, виводять потомство і відлітають. На жаль, Юліан літати вже не зможе. Але сподіваюся, що ми зможемо подарувати цьому величному птахові можливість мати ще багато спокійних та щасливих років поряд з такими ж, як він, врятованими пернатими красенями.
