Традицію приготування “січеного-крученого короваю”, яку з покоління у покоління передають господині села Бережанка, офіційно внесли до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. Назва святкового хліба походить від особливої техніки формування та скручування тіста, яку здавна використовували місцеві господині.
“Коровай — один із найважливіших символів української традиційної культури, адже уособлює достаток, гостинність, єдність людей та повагу до хліба. Для нашої громади ця випічка має не лише обрядове, а й духовне значення, бо супроводжує найважливіші події у житті, — розповідає Вікторія Палійчук, очільниця Центру культури та дозвілля Ободівської сільської ради. — Ще з сивої давнини у нас печуть коровай для нареченої та нареченого, а також калачі, з якими молодий запрошує молоду на весілля”.
Коровай для нареченої — з отвором посередині. А от для нареченого — з шишками, що символізують продовження роду, достаток, чоловічу силу. За словами співрозмовниці, назва “січений-кручений” пов’язана з особливостями формування та оздоблення короваю. Декоративні елементи тіста під час прикрашання дрібно насікають, а окремі смужки скручують. До процесу залучають заміжніх жінок, які щасливі в шлюбі, аби з їхньої легкої руки молоді мали добру долю.
“Рецепт весільного хліба передається з покоління в покоління. Отже, беремо 3 літри молока, 2 кілограми цукру, 40 яєць, 1 кілограм масла, 250 грамів дріжджів, 12 кілограмів борошна. Ванілі треба 10 грамів, солі — 100 грамів, — зауважує Вікторія Палійчук. — До частини просіяного борошна всипаємо сіль, а також — збиті з цукром яйця, розтоплене масло. Дріжджі кладемо в тепле молочко й добре розминаємо, а відтак цю суміш теж виливаємо до борошна. Далі замішуємо тісто доти, доки, як кажуть наші коровайниці, воно не почне відставати від рук. Коли готове тісто постоїть зо дві години, можна формувати й пекти весільний хліб”.
