Подвір’я з деревами, лавочками, дитячим майданчиком... Біля пісківниці та гойдалок — столик, за яким сидять три пані поважного віку, а поруч п’ять молодших жінок швидко нав’язують пучки ниток з мішковини на сітку. При цьому поглядають на дитячий майданчик, де граються їхні малята.
“Ми зібралися три місяці тому. Волонтери проекту “Замаскуй воїна” написали, що їм потрібна допомога: в’язати пучки, — пояснює Мар’яна Андрухів, юристка та волонтерка. — Я разом зі знайомими взялася допомагати”.
Незабаром жінки вирішили й самі плести маскувальні костюми для вояків у дворі власного будинку.
“Щоб створити одну таку куртку, потрібно 10 тисяч (!) пучків ниток з мішковини, — розповідає волонтерка Олена Огір. — Мішки з-під кави та інших продуктів ми розпорюємо на нитки. Згодом коричневі нитки збираємо по 3 — 4 і зв’язуємо в пучок зеленою ниткою завдовжки 10 — 12 сантиметрів. Кожен пучок складаємо удвоє, так, аби утворився маленький гачок зверху. Його прив’язуємо до сітки, пропихаючи униз довший кінець пучка. Через два квадрати сітки — наступний пучок...”
Зазвичай жінки працюють у будні від 11-ї до 18 — 19-ї години. За останні тижні сплели вже 26 маскувальних курток і накидок. За словами волонтерок, загалом є три варіанти маскувальних сіток: літня (зелена), жовто-коричнева на осінь і біла з темними вкладками на зиму.
Під час роботи жінки діляться й своїми життєвими історіями. Олена тихо мовить, що у неї чоловік на фронті, у пані Володимири Глінської — онук і два племінники, у Дарії Білан Україну захищають аж шестеро рідних, а ще двоє — пропали безвісти. “Ми щодня за них молимося, переживаємо, чекаємо дзвінків та повідомлень. І теж не сидимо склавши рук. Нитка до нитки — і буде воякам допомога та швидше настане перемога”, — кажуть волонтерки.
