У приміщенні колишньої школи села Іванківці робота кипить чи не щодня. Тут місцеві готують для оборонців різноманітні страви. Асортименту позаздрив би найкращий ресторан.
“На початку великої війни куховарили для фронту вдома. А потім нам виділили приміщення у колишній школі. Так і виник волонтерський центр “Міцний тил”. У нашому асортименті — близько 18 страв. Це і вареники, і млинці, і голубці, і розсольник, каші, борщі, м’ясне... Навесні господар Олег Лавренюк із села Пляхова подарував нам величезну, 400-кілограмову свиню, з якої ми приготували понад 3500 продуктових наборів і відправили їх на Харківський та Лиманський напрямки, — розповідає волонтерка Ольга Пирогова. — Також передаємо на фронт окопні свічки, ліхтарики та інші потрібні речі, збираємо бійцям на машини. А на початку осені взялися за тушкованки з риби. Товстолобів, коропів і карасів безплатно надали підприємці із сусіднього села Молотківці. Попри дощ, сніг і вітер шість жінок чистили їх надворі. Правду кажучи, було холодно, але у цей момент ми згадували наших бійців, яким на фронті набагато важче”.
Ольга Пирогова каже, що готують консерви в автоклаві, тому вони безпечні. Рецепт традиційний: риба, порізана на шматки, сіль, перець, цибуля та морква. Готову страву фасують у реторт-пакети, у кожному — 500-грамова порція.
Фото з архіву Ольги Пирогової
“Споживати нашу рибку можна як холодною, так і підігрітою. Страва ситна, корисна і смачніша, ніж магазинна. Бійці нам часто дзвонять чи скидають відео, як смакують товстолобами та карасями. А ми радіємо, що їм подобається, — розказує волонтерка. — Щоправда, з кожним днем усе менше людей хочуть нам допомагати. Стабільно працюють у “Міцному тилу” рідні загиблих на фронті та тих, хто служить. І ще кілька пенсіонерів. Через вимкнення світла приходимо у центр удосвіта, аби встигнути зробити тушкованки. Працюємо майже без вихідних — і в суботу, і в неділю”.
За словами співрозмовниці, у червні 2022-го на Донеччині загинув її рідній брат Василь. Жінка зауважує: після пережитого нічого не хотілося. “Сльози душили від відчаю і болю, — ділиться Ольга Пирогова. — Та одного разу мені приснився Василь і сказав, щоб я волонтерила далі. Бо на мою допомогу чекають інші бійці”.
