“У перші дні вторгнення я була просто шокована, не знала, що робити, не могла їсти, спати, — зізнається мисткиня з Прикарпаття. — На п’ятий день війни взяла в руки віск, перетопила його та почала робити хрестики-обереги”.
Щодня майстриня робила по декілька хрестиків, а згодом почала виготовляти десятки оберегів. Перші вироби подарувала односельцям. Старші люди приймали їх зі сльозами на очах.
“Щоб зробити хрестики, — каже Анна, — потрібен чистий віск вищого гатунку. Його треба розігріти, аби був такий, як пластилін, та зробити з нього декілька довгих тонких трубочок-“соломинок” завтовшки 0,5 — 1 сантиметр. Основа виробу власне — дві такі трубочки, які зліплюються у формі хреста. Далі на нього накладаються різноманітні візерунки, що складаються з кіл, ромбів, зигзагів, безконечників”. Усе це, за словами майстрині, символічні оберегові знаки, які можна побачити в орнаментах гуцульської вишивки, різьби. “Наприклад, коло символізує Сонце та захист вищих сил, ромб — чотири природні стихії, що надають міць та силу власникові чи власниці оберегу”, — розповідає мисткиня.
Декілька місяців тому Анна Зеленчук почала виготовляти хрестики з кольорового воску. Щодо розмірів, то найменший оберіг був 1,5 на 1,5 сантиметра, найбільший — 30 на 20 сантиметрів.
Фото з архіву Анни Зеленчук
Свої вироби майстриня з Криворівні дарує воякам із частини, що базується в одному із сіл на Верховинщині. А ще їх везуть волонтери, капелани та самі захисники на передову. Усі обереги ретельно запаковані, аби не зламалися і не розтанули. Їх можна носити в кишенях військової форми або ж покласти у приміщеннях чи навіть окопах. Уже декілька військових, повернувшись щасливо додому, дякували майстрині за ці диво-дарунки.
Гордість пані Зеленчук — колекція “Квітнедар”. Це 365 воскових хрестиків, що символізують перший рік війни. Їх майстриня робила із щирою молитвою до Бога та проханням вберегти Україну та її захисників. Мріє мисткиня виготовити воскові хрестики й з нагоди нашої перемоги.
“Здавна гуцули виробляли хрестики з воску та вкидали їх у дзбанки для освячення води на Богоявлення Господнє (Йордан),— розповідає майстриня. — А коли воду освятили, хрестики забирали зі святкової посудини та прикріплювали над вхідними дверима. Ця традиція досі збереглася у деяких селах Прикарпаття”, — зауважує Анна Зеленчук.
