Василь Збудовський працює майстром виробничого навчання в Івано-Франківському професійно-політехнічному ліцеї, навчає учнів ковальської справи. Із волонтером-митцем зустрічаюся у майстерні навчального закладу.
На стінах бачу зразки ковальських робіт, у кутку — невеличку піч для нагрівання металу, а на партах — ескізи майбутніх кованих робіт. Зауважую цікаві сувеніри, багато яких з тризубами й петриківським розписом. “Захоплююся “петриківкою” давно, ще з училища. Тепер розписую нею стріляні гільзи, тубуси, ящики з-під патронів”, — каже майстер.
Робити сувеніри зі зброї Василь Збудовський почав 2018-го. Попередньо навчався у Стрийському вищому художньо-професійному училищі та Львівській національній академії мистецтв. Зазначає, що до “повномасштабки” гільз, патронів і тубусів знайомі привозили з фронту небагато. А тепер цього матеріалу для роботи не бракує. Ще перед великою війною коваль робив так звані пам’ятні капсули часу. В гільзах однакового калібру з обох боків прорізають прямокутні або квадратні отвори. По боках отворів є рамки з кутниками або без, в які невеличкими болтами прикріплено світлини воїнів. З одного боку — фото з місця бойових дій, а з другого — “мирні” знимки, перед вторгненням. Тепер майстер знову взявся робити пам’ятні капсули. “Така робота морально непроста, бо коли знаєш, що кількох із тих, для кого робив ці капсули, вже немає серед живих, то важко її докінчувати. Зате коли всі живі повернулися з фронту, то наче літаєш біля тієї гільзи”, — ділиться коваль.
А ще митець вирізає з порожніх гільз певні частини для кованих рам та картин, вішаків, крісел, столів, бра. Зазвичай це листочки, квіти чи геометричні декоративні елементи. “Із гільзи можна вирізати листки чи пелюстки троянд, маків, соняшників, волошок, — мовить майстер. — Цілісна картина у мене зазвичай з’являється в уяві”.
Та часом пан Василь промальовує майбутній металевий декор простим олівцем на зовнішньому боці гільзи, вирізає болгаркою чи ручною плазмою. Також, каже, можна натягнути гільзу на напівкруглу “приспособу” (спеціальний валик) та видовбувати майбутній елемент прикраси ковальським зубилом. Якщо ж сувенір робиться з гільзи, на якій було зображення прапора, то його пан Василь залишає, бо це пам’ять. “Коли хлопці беруть у руки сувеніри з гільз, то плачуть або сміються, — розповідає коваль-митець. — Плачуть ті, хто від таких набоїв утратив побратимів, був скалічений чи поранений. А сміються, хто уник обстрілів, бо снаряд пролетів повз”.
Роботи Василя Збудовського беруть і на різноманітні благодійні аукціони для допомоги ЗСУ. Це вази, бра, квіти, картини, тварини з металу, підставки, візитниці, розписані “петриківкою” ящики з-під патронів і тубуси. З останніх, до речі, можна зробити звукові колонки для домашніх кінотеатрів або сабвуфери (колонки в машину).
Майстер пояснює, що перед розписом тубуси слід очистити, а вже готові вироби — полакувати. На запитання, скільки виробів викував та розмалював, митець відповідає, що перестав рахувати. Роботи коваля є і в Польщі, Чехії, Німеччині, США, Канаді. Кошти з їх продажу майстер передає воїнам. Зауважує, що допомагати захисникам — це обов’язок кожного, хто живе в тилу.
