Признається — неймовірно рада, коли після співпраці з нею фотомоделі усміхаються й дякують за радісні емоції.
“Я виросла в Києві. Перша моя освіта — вчителька географії та біології. Паралельно займалася верховою їздою, вивчала фізіологію та біомеханіку людини, навчалася лікувального масажу й лікувальної фізкультури. Працювала інструкторкою з терапевтичної верхової їзди як для дітей з особливими потребами, так і для дорослих, яким була потрібна реабілітація після травм, — розповідає 40-річна Світлана Скшетуська, яка нині мешкає у селі Несвіч на Волині. — Із 2014 року моїми клієнтами стали військові, що зазнали поранення, контузії, втратили кінцівки”.
Зі своїм чоловіком Павлом співрозмовниця познайомилася в інтернеті. Невдовзі стали зустрічатись. Він родом з Волині, понад чотири роки боронив країну в зоні АТО. У важких боях дістав кілька контузій. За станом здоров’я Павла звільнили зі служби. Після пережитого він потребував не лише медичного втручання, а й справи, яка б допомагала реалізувати себе. Зрештою Павло Скшетуський придбав частину будинку у селі Несвіч за 25 кілометрів від Луцька. Туди і забрав свою кохану Світлану, яка стала його дружиною й помічницею в усьому. Почав працювати з металом, виготовляючи ножі та сокири.
“У 2022 році я пережила страшне горе — втратила сина, — провадить далі Світлана. — Щоб не збожеволіти, стала вишивати сорочки та створювати намиста. Це була власна арттерапія, це допомагало якось триматися, залишатися “тут і зараз”.
У мене кілька років лежала автентична вишиванка, знайшла її в селі на Київщині. Тому взялась вивчати стародавні техніки вишивки та крою. Замовляла вишиваний одяг минулих століть на інтернет-платформах. Намагалася реставрувати його, створювала точні копії.
У середньому від покупки і до виготовлення репліки (копії) в мене йшло чотири-п’ять місяців. Потім мені спало на думку фотографувати людей у старовинному одязі.
Першою моделлю була Олександра, волонтерка та реабілітологиня. Результат фотосесії вразив нас обох. Із 2023 року я почала влаштовувати безплатні фотосесії для дружин військових, ветеранок, волонтерок. Обираю для кожної унікальні образи, міксую старовинні речі та додаю туди створені мною репліки й прикраси”.
Світлана їздить по всій Україні. Вже випустила календар з фотографіями своїх моделей. “Я щаслива від того, що роблю. Люблю одягати жінок і робити їх красивими. Адже завдяки цьому вони по-іншому почуваються, усміхаються, — зауважує Світлана. — Це допомагає переживати біль втрати, побачити та відчути себе незламною і чарівною. Коли мої моделі одягають вишитий стрій, то змінюються навіть їхні погляд, хода, постава. Це насправді велика підзарядка”.
