Ініціаторка такої допомоги — 70-річна Валентина Римарчук з Ямполя, очільниця організації “Джерела перемоги”. Жінка разом з однодумцями готують на передову соки, компоти, салати, квасять та маринують помідори, капусту, огірки, яблука.
“Допомагати фронту я почала з 2014 року разом зі ще двома знайомими. Але свою діяльність ми ніде не афішували. Купували на ринках м’ясо, сало, овочі та фрукти, все переробляли й надсилали на фронт, — каже пані Валентина. — Після повномасштабного вторгнення ще активніше стала волонтерити, адже чотири мої племінники воюють. Місцева влада виділила нам кімнату, де й працюємо. Шиємо білизну, спальні мішки, балаклави, рукавиці, маскувальні костюми, плетемо сітки. А також — готуємо консервацію. Тільки за цей сезон передали воїнам майже 800 банок різних смаколиків. Тару нам присилають із Запоріжжя. А якщо не вистачає, то купуємо її самі. Місцевий фермер активно допомагає овочами, приносять їх разом із фруктами й ямпольчани. Цього року наробили заправок на борщ, закрутили фірмові помідори по-ямпільськи, які дуже до вподоби воїнам. Готувати їх просто — на трилітрову банку потрібно 50 грамів солі, 70 грамів цукру, 3 пігулки аспірину. Додаємо хрін, петрушку, листя смородини, кріп, часник. Заливаємо все окропом й стерилізуємо 15 — 20 хвилин”.
За словами співрозмовниці, військові часто замовляють і салат “Вогник” з баклажанами й перцем, гогошари (сорт солодкого перцю) у медовій заправці. “Багато огірків наквасили за своїм перевіреним рецептом. Буде чим узимку нашим захисникам смакувати. Цього року в мене добре вродив виноград, то вже зриваємо грона, перебираємо, товчемо й проціджуємо. Розводимо трішки водою, ніякого цукру не треба, й виходить смачний виноградний сік, — розповідає Валентина Римарчук. — А ще ж хочемо капусти наквасити. Готову консервацію передаємо поштою або через волонтерів”.
Ямпільчанка дуже радіє, коли отримує подяки від бійців. “Вони надсилають фото й кажуть, що смачніших огірків і томатів не куштували. І це зворушливо до сліз. Хочеться, щоби більше людей долучались до волонтерства, — зауважує. — Скоро зима. Уявляєте, як нашим військовим буде нелегко в холодних окопах? Тож треба, щоб вони хоч трішки відчували нашу турботу. Знали, що молимося за них, не забуваємо й допомагаємо”.
