25 лютого Олексій Свинар разом зі своїм батьком, з яким займався ремонтом машин, вступили до лав тероборони й воювали за рідний Харків. Потім 25-річний Олексій разом з побратимами потрапили на Ізюмський напрямок. Сьомого червня ворог пішов у контрнаступ у районі Долини й Краснопілля, по позиціях українських бійців почався артобстріл, Олексій зазнав важкої політравми.
Йому осколками вирвало частину стегнової кістки, м’яких тканин, м’язів, а ще — сім сантиметрів сідничного нерва. “Побратими надали першу допомогу, евакуювати змогли через дві години, — каже Олексій Свинар. — До речі, російським військовим не вдалось захопити ті населені пункти”.
Відтоді боєць переніс дев’ять операцій у трьох госпіталях. Зрештою, лікарі взялись за відновлення чутливості ноги, аби він знову міг самостійно ходити. “Вирвана частина сідничного нерва вплинула на функцію стопи — вона втратила рухливість, — пояснює Гнат Герич, завідувач відділення першої хірургії лікарні святого Пантелеймона. — Сполучити частини нерва було неможливо, тому ми вирішили провести аутотрансплантацію — перенесли нерв із задньої поверхні гомілки, що не має життєво важливої, рухової функції, а лише — чутливу”.
За словами хірурга, такі трансплантації рідкісні, зокрема тому, що сідничний нерв, який потрібно було відновити, найбільший у діаметрі в організмі людини. “У цьому випадку діаметр сідничного нерва становив 3,5 сантиметра, тоді як діаметр нерва з гомілки — приблизно сантиметр, — пояснює Гнат Герич. — Тому, аби замістити ширину втраченої частини одного нерва, ми наклали декілька сполучень іншого.
Трансплантована частина нерва служить таким собі містком між двома кінцями ураженого сідничного нерва. Його завдання полягає у передачі нервових імпульсів”.
І хоча нервова тканина відновлюється найгірше, вже через тиждень після трансплантації пацієнт відчув “прострілювання” у травмованій нозі, а це означає, що почалась бодай часткова передача нервових імпульсів. “До того був повний парез — чутливість у стопі була відсутня. Тож це дуже позитивний симптом”, — зауважує лікар.
До речі, весь час поряд із бійцем була і є його кохана Анна. “Без її підтримки мені було б набагато важче”, — зізнається Олексій.
