Дитині провели різноманітні аналізи й дослідження, призначили антибіотики, але краще їй не ставало. Зрештою дівчинка потрапила до лікарні. Там поцікавились, чи часом не дряпали її коти? І виявилося, що маля справді нерідко бавилось із бабусиними пухнастиками. Через котячі подряпини в дитини розвинувся феліноз, який призвів до появи абсцесів (гнійників) у печінці й селезінці.
— Збудник хвороби — бактерія бартонела, а основний резервуар, тобто носії інфекції, — домашні тварини, зокрема коти (переважно кошенята). Поширюють її серед пухнастиків блохи, — розповідає Наталія Іванченко-Тімко, генеральна директорка Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України. — В організм людини збудник потрапляє через подряпини або укуси, зрідка — через слизову оболонку ока (якщо потерти рукою після контакту з кошеням). У групі ризику розвитку фелінозу — діти й дорослі з ослабленим імунітетом.
— Які симптоми хвороби?
— Протягом трьох-десяти днів на місці укусу або подряпини виникає почервоніння, набряклість, може з’явитися гній. Згодом у хворого з’являються скарги на загальну слабкість, підвищується температура тіла. А коли інфекція поширюється, то уражає лімфовузли, що розташовані найближче до місця подряпини чи укусу. Наприклад, якщо кіт залишив слід на руці, ураження зазнають підпахвові лімфовузли, коли на нозі — пахові чи стегнові. Регіонарна лімфаденопатія супроводжується гарячкою (до 39 — 40 градусів), болем голови. Лімфовузли збільшуються, стають твердими й болючими на дотик.
Згодом збудник може потрапити у внутрішні органи, зокрема, в печінку, селезінку, нирки. В 11 — 12% хворих розвиваються нехарактерні симптоми: кон’юнктивіт із вузлами, що пальпуються, енцефалопатія, судомні напади, радикуліт.
Зауважу: між людьми ця інфекція не передається. Котячі подряпини та укуси обов’язково треба промивати водою з милом і обробляти антисептиком. А ще з метою профілактики слід обробляти котів від бліх.