"Не бійтеся експериментів", - Майкл Корніят дав пораду українським селянам

Цей чоловік став улюбленцем наших читачів — завдяки працьовитості, завзятості, гарному почуттю гумору. Майкл пізнав колорит українського села, а його мешканці — менталітет американця. Сьогодні ми ставимо яскраву крапку в цьому експерименті. Майкл підсумовує, що його вразило в Івківцях. А ми ділимося фактами, які не потрапили в попередні частини тексту.

Привіт! Мене звати Майкл Корніят, я прожив в українському селі декілька днів. Для мене це неоціненний досвід. Завдяки участі в проекті я краще зрозумів країну, в якій живу, бо зміг побачити зсередини важливу частину України — село.

Коли я розповів родичам і друзям про участь в проекті, усі здивувалися — назвали мене авантюристом. Бо я не просто хлопець із Нью-Йорка, а дуже-дуже далекий від сільського господарства хлопець із Нью-Йорка. Поратися на городі, доїти корову, готувати корм для свиней — усе це було в моєму житті вперше.

Батьки, які тепер мешкають у штаті Нью-Йорк, стежили за моєю участю у проекті на сайті "Експресу". Кажуть, що на відео я видаюся дуже щасливим. Це справді так.  Спілкування з українськими селянами давало мені колосальне задоволення!  Загалом, в Івківцях я був неабиякою сенсацією. Зі мною знайомилися, наче із людиною з іншого світу. Це було дуууже незвично, утім надзвичайно приємно. Мешканці Івківців — привітні й доброзичливі.

ДОРОГА ДО УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА

До Івківців ми добиралися довго: спочатку поїздом, потім — автобусом і маршруткою. Подорожі українським транспортом — це виклик для американця. У Штатах ми переважно користуємося власним авто або ж літаком — наші поїздки доволі комфортні. В українців не все так просто: потяг запізнився, у ньому не відчинялися вікна, на автостанції не було розкладу руху автобусів... А як повільно їхала маршрутка до Івківців через погану дорогу! Державі варто подбати про те, щоб дороги в Україні були в кращому стані. Оте гоцання — марнування часу!

Співчуваю селянам, які не мають власного автомобіля і чекають на автобус, щоб доїхати у місто чи додому. Мене шокувало, що в Івківцях він курсує лише двічі на день: раз — у місто і раз — із міста. Тобто доводиться витрачати купу часу лише на дорогу, якщо маєш поза межами села якусь, навіть кількахвилинну справу.

ЖИВЕ СПІЛКУВАННЯ

Мешканці українських та американських міст багато вільного часу проводять у своїх смартфонах. Ми мало спілкуємося наживо. В Івківцях все інакше. Тут немає ні мобільного зв’язку, ні інтернету. На перший погляд, це — проблема. Та водночас — велика перевага.

Село насичене живими розмовами. Люди спілкуються, діляться останніми новинами, приходячи одні до одних у гості,  а не сповіщаючи про них у Фейсбуці чи Твіттері.

Вони не носяться зі своїми смартфонами скрізь. А от я першого дня у селі був нерозлучним зі своїм телефоном — за звичкою. Наступного — знову кинув до кишені, хоча насправді він був зовсім не потрібний мені. На третій залишив гаджет у хаті. А на четвертий взагалі забув про нього — по-перше, мав багато роботи; по-друге, я по-новому оцінив живе спілкування — це набагато приємніше, ніж листування в чаті.

У місті на посиденьках з друзями усі часто "залипають" у смартфонах, постійно перевіряють сповіщення у соцмережах. А от в селі, коли в нас було застілля, ніхто й не подумав взяти до рук телефон — селяни співали, жартували, розмовляли... Мені здається, що суспільство без інтернету здоровше.

НІ НЕРВІВ, НІ НАРІКАНЬ

У селі ти працюєш із худобою, дбаєш про рослини. Від цього маєш більше позитивних емоцій, ніж від роботи з комп’ютерами, телефонами. Можливо, саме тому в селах люди не такі нервові як у містах. Селяни працюють дуже багато! Але вони емоційно стабільні. Я жодного разу не бачив, щоб Гріша чи Валя нервувалися. Господиня тільки трохи образилася, коли ми з її чоловіком поїхали у справах і запізнилися на вечерю.

Люди в місті більше залежні від обставин. Скорочення на роботі, падіння валюти — усе це ставить їх у вразливе економічне становище, підважує їхній добробут. А селяни у цьому сенсі вільніші. Вони вміють жити без грошей: вода — із криниці, овочі — із городу, фрукти — із саду.

Здоров'я у сільського мешканця хотів би позичити, думаю, кожен міський. Гріша ходив у розстебнутій сорочці, коли термометр показував 8 градусів за Цельсієм! А цьому чоловікові — хоч би що!

Жодного разу я не почув від селян скарг на здоров'я. Наприклад, Гріша називає пережитий інсульт просто болячкою і не нарікає. А якщо й стається якась біда, селяни ставляться до цього з гумором. "Я перевернувся на тракторі вночі. Машина — у кашу, а я тільки двічі зламався", — завзято розповідав чоловік під час нашого застілля.

УКРАЇНСЬКА КУХНЯ

Продукти, які споживають українці в селі, коштують шалені гроші у США, бо вони органічні. Домашні яйця, сметана, мед — усе це в Америці продають у спеціалізованій мережі супермаркетів. І треба сказати, що там роблять закупи багатії, ціни — шалені!

Звичайні ж американці їдять багато фаст-фуду, бо він дешевий. Купують у типових супермаркетах яйця із блідими жовтками, ультрапастеризоване молоко, всілякі дешеві снеки.

У наших містах важко знайти людину, яка куштувала щойно надоєне молоко, як і того, хто власноруч, як я, збирав яйця у курнику.

Українська кухня — це неймовірно смачно! Мені дуже сподобалися червоний борщ, вареники... Але як ви їсте холодець?! Це ж м'ясо у желе! Дуже дивна страва.

КУЛЬТУРА І ТРАДИЦІЇ

Коли я чую українську мову, бачу ваші національні страви, церкву, вишиванки, чую пісні — щиро радію, що українська культура вціліла у СРСР. У Нью-Йорку я вивчав історію Східної Європи. Тому добре знаю історію вашої держави, те, як "совєти" намагалися знищити українську ідентичність.

Я, звісно, не все розумію. Справді неосяжна сфера — вірші. Важко збагнути, чому мене у школі вітали віршами, чому за столом люди виголошують віршовані тости. Це солідно, так?

5 ДІЙ, ЯКІ Б Я НІКОЛИ НЕ ХОТІВ ПОВТОРИТИ:

1. Їсти квашений помідор. Він такий дивний на смак. 

2. Ходити в туалет надворі. Там жахливий запах!

3. Доїти корову. Хоча свіженьке молоко — смачне, сам спосіб видобування його — не особливо приємний.

4. Прокидатися о шостій ранку. Це було неймовірно важко!

5. Їхати українським траспортом так далеко. Він дуже ненадійний і повільний.

УКРАЇНСЬКІ СЛОВА, ЯКІ Я ВИВЧИВ ПІД ЧАС ПРОЕКТУ

1. Компот. Дуже сподобався цей український напій. Тому я опанував навіть словосполучення — "хочу компоту". 

2. Корова. У селі так багато говорять про корів, що неможливо було не вивчити це слово. А особливо після того, як мені довелося корову доїти.

3. Зелений чай. Валя та Гріша найчастіше споживають саме цей напій, тому я знаю тепер і його назву

4. "Один, два, три, чотири, п’ять”. Я довго боровся, щоб у моєму словниковому запасі з’явилися українські числівники. Нарешті! 
 
НАЙСМАЧНІШЕ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ:

1. Борщ. Я його любив і раніше. Але у школі, де проводив урок, скуштував неперевершеного борщу. Віддаю пальму першості саме цій страві.

2. Мед. Бджоли Гріші роблять надзвичайно смачний мед. Я додавав його до чаю щодня, хоча раніше ніколи так не робив. 

3. Вареники. Це моя велика любов. Раніше подобалися з м’ясом. А тепер охоче їм вареники із сиром — такі ліпила Валя.

4. Компот! Тут — без довгих пояснень. Найкращий напій! 

5. Виноград. Той, який росте у Валі з Грішею біля дому, — божественно смачний! Мабуть, ще й тому, що його можна їсти прямо з лози.  
 
ЧИ ПЕРЕЇХАВ БИ Я В УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО?

Ні. Я занадто американець. Але я почав замислюватися про переїзд в американське село. Можливо, коли я буду сивочолим дідом, то використаю здобуті в Івківцях навички на власній фермі.

Насамкінець у мене є важлива порада для українських селян. Не бійтеся пробувати щось нове, будьте відкритими до світу. Кожен новий досвід цінний. В англійській мові є хороше слово — open-minded, що буквально означає "відкритий розум". Не бійтеся експериментів, відкривайте свій розум для нових вражень.

Дякую за гостинність і теплий прийом. Українські селяни — надзвичайні люди. Бережіть свою ідентичність!

Майкл КОРНІЯТ

P.S. ВІД АВТОРІВ

За спілкуванням Майкла та селян було дуже кумедно спостерігати. Гріша розмовляв з американцем, як з українцем, — швидко і складними реченнями. Майкл у перші дні геть нічого не міг второпати.

Та на третій день чоловіки дивним чином стали розуміти один одного. Гріша знав, про що Майкл питає, хоча не володіє англійською. А Майкл (для них це досі залишається загадкою!) розумів усі доручення господаря.

Якось на четвертий день Майкл і Гріша залишилися удвох і заговорили  про погоду. Гріша питав хлопця, чи у США холодно. Майкл цікавився, чи на Черкащині спекотніше, ніж на Західній Україні. Так вони спілкувалися різними мовами, проте чудово розуміли один одного!

Гріша весь час казав: якщо Майкла залишити у селі на місяць, він швидко защебече українською.

Американець із гумором ставився до випробувань, які ми йому підготували. Що було найкумедніше?  

1. У школі ми попросили Майкла сісти за парту, щоб зробити фото. Вона була такою маленькою, що хлопець не міг навіть дихнути. А потім виліз з неї зі словами: "Я — сало”. Майкл думав, що “сало” означає “товстий”.  

2. Свиней він називав “Mister Pig”, що буквально означає "пан свиня". 

3. А коли доїв корову, то примовляв, що хоче стати “Master of tits” — повелителем вим’я. 

4. У США Майкл ніколи не бачив електричних чайників. За кожним сніданком він недовірливо придивлявся до цього пристрою в родині Куликів. 

5. Пічку, на якій спав, Майкл називав власним вагончиком. Казав: “Ви йдіть снідати, а я піду полежу у вагончику”.