Досі кримінальної відповідальності могли уникнути лише ті, хто повернувся до 1 січня цього року. У військово-політичному керівництві сподіваються, що поновлених на службі тепер стане більше. Чи виправдані такі очікування? Про це — у розмові з народним депутатом Ярославом Железняком та ветераном російсько-української війни Олегом Симорозом.
— Хто саме має право поновитися на службі без ризику бути притягненим до кримінальної відповідальності?
● Я. Железняк:
— Таку можливість надано військовим, які лише раз покинули частину або місце служби чи дезертирували і добровільно повернулися до 1 березня. Незалежно від того, чи вони були мобілізовані, а чи служили за контрактом. Кримінальні провадження проти таких осіб припиняють, військову службу чи контракт для них продовжують. Військовослужбовців скеровують у резервні батальйони, після зарахування до списку військової частини їм відновлюють грошові виплати, продовольче і речове забезпечення, а також пільги та соціальні гарантії.
— Чи можна чекати нової хвилі повернення військових до лав ЗСУ? Скільки осіб поновилося на службі до 1 січня?
— У ДБР констатують, що кількість тих, хто готовий повернутися та продовжити службу без конфлікту із законодавством, постійно збільшується. Зокрема, за даними бюро, після ухвалення відповідного закону (президент підписав його наприкінці листопада минулого року. — Авт.) до української армії повернулося понад 7 тисяч військових. З них близько 4 тисяч 400 осіб уже офіційно поновлено на військовій службі, щодо решти триває процес поновлення та закриття кримінальних проваджень.
О. Симороз:
— Безперечно, це добре, що військовим дозволяють повернутися на службу з можливістю звільнення від кримінальної відповідальності. Нагадаю, за таке правопорушення загрожує позбавлення волі на 5 — 10 років. Але, як на мене, це рішення кардинально ситуації не змінить. Як відомо, ДБР уже відкрило близько 90 тисяч кримінальних проваджень за фактом самовільного залишення частини чи дезертирства. Виходить, що на сьогодні повернулася навіть не десята частина.
Крім законодавчих змін, які передбачають амністію за СЗЧ, владі варто було б ухвалити ще кілька важливих рішень. Зокрема, збільшити грошове забезпечення. Адже це не нормально, коли солдат після бойової ротації отримує зарплату меншу, ніж рядовий менеджер чи працівник сфери обслуговування.
Також мають бути чіткі терміни ротації та несення служби. Зрозуміло, що для звільнення певної групи військових треба готувати якісний резерв, з чим, на жаль, маємо величезні проблеми. Навіть на рівні комплектації наявних підрозділів. Без підготовленого резерву не може бути демобілізації, бо тоді ми просто оголимо фронт. Але біда в тому, що влада провалила мобілізацію. Висновок сумний: без розв’язання усіх цих проблем не буде ні охочих повертатися зі СЗЧ, ні нових мотивованих долучатися до лав ЗСУ.
