“Тягар фінансування оборонних потреб має бути справедливо розподілений. Саме тому з’явилася ініціатива про обмеження рівня зарплат чиновників”, — повідомив голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Парламентар зазначив, що він разом зі спікером ВР Русланом Стефанчуком уже подав пропозицію до держбюджету на 2026 рік, яка передбачає встановлення ліміту для зарплат держслужбовців на рівні 80 тисяч гривень на місяць. Щоправда, обмеження не поширюватиметься на осіб, які беруть участь у заходах із гарантування національної безпеки й оборони.
Згідно з даними Міністерства фінансів, середня зарплата держслужбовців на сьогодні становить 61,6 тисячі гривень. Найбільше отримують працівники Антимонопольного комітету — 97,5 тисячі гривень на місяць, Національного агентства з питань запобігання корупції — понад 97 тисяч, Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, — трохи більше як 94 тисячі, а також Державної митної служби та Фонду держмайна — близько 90 тисяч гривень. А от оплата праці керівників держорганів значно перевищує середні показники. У серпні 495 топпосадовців отримували приблизно 131 тисячу гривень на місяць. Найвищі зарплати керівництва зафіксовано у НАЗК — майже 367 тисяч гривень, Міністерстві національної єдності — 289 тисяч, Фонді держмайна — 285 тисяч, Нацагентстві з управління активами — 256 тисяч та Рахунковій палаті — 209 тисяч гривень.
Ініціатива щодо обмеження зарплат держслужбовцям уже викликала шквал дискусій у суспільстві. Одні кажуть, що це правильно, бо не може чиновник у час війни отримувати більше, ніж солдат на передовій. Інші стверджують, що це ледь не “диверсія”, і прогнозують масові звільнення з держслужби у разі, якщо зарплати чиновникам уріжуть.
— Встановлення ліміту для зарплат держслужбовців на рівні 80 тисяч гривень (це до стягнення податків, на руки вийде приблизно 62 тисячі гривень) я вважаю популізмом, — каже виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. — Згідно з нашими дослідженнями, саме на найвищому рівні державної служби завжди був найбільший розрив у зарплатах, якщо порівнювати із приватним сектором. Тобто саме ті люди, які мають ухвалювати відповідальні рішення, заробляють значно менше, ніж люди на аналогічних посадах у приватному секторі. Тепер держсекретар міністерства із сотнями працівників чи директор департаменту зі стажем тридцять років матиме зарплату 62 тисячі гривень. Це абсурд! Про нещасних членів Кабміну і заступників міністрів, які працюють, на відміну від депутатів, 24/7, уже мовчу.
— Обмеження зарплат держслужбовців 80 тисячами — це диверсія, — додає економіст Юрій Гайдай. — І, боюсь, мотив тут — не популізм, бо ініціатори занадто розумні, щоб так бити по держслужбі з популістичних мотивів або зі своєї щирої глупоти. Популізм — лише ширма. Справжня мета — зробити всю виконавчу владу більш залежною від владної вертикалі, а отже, слухнянішою.
— Чим може обернутися така ініціатива законотворців?
● Г. Вишлінський:
— Встановлення ліміту для зарплат посадовців фактично позбавляє державу конкурентоспроможності у залученні професійних кадрів. Люди йтимуть працювати у приватний сектор, бо в такому разі їм не треба буде ні декларувати своїх доходів, ні боятися, що раптом прийде якийсь прокурор і скаже: “Ви завдали збитків державі — продали щось надто дешево, а могли би продати дорожче”. Тобто для людини, яка піде із держслужби, не буде ризику, що її можуть за щось посадити. Дуже шкода, що в Україні слабкі профспілки. Бо проти такого популізму політиків мала б виступити насамперед профспілка держслужбовців.
● Ю. Гайдай:
— У нас і так не найкраща ситуація з держслужбою. Тепер на керівних посадах залишаться ті, хто готовий отримувати “доплати в конвертах” або радше через сумнівні схеми. А також посередні кадри, неконкурентні в приватному секторі, та зовсім маленька купка ідейних і тих, у кого сім’ю здатен утримувати партнер.
Це прагматичний удар по держінституціях. Інших пояснень я не бачу. І цей удар лицемірно загортають у популістичну “суспільну справедливість”. Заграють із тією частиною українців, які хочуть, щоб держслужбовці заробляли на місяць, як непоганий плиточник за декілька тижнів, а працювали ефективно, як найкращі управлінці сучасності. Таке загравання погано закінчується, щоправда, наслідки можуть проявитися згодом. Остаточно ж підкосити державні інституції таке рішення може за декілька місяців. Мовчу вже про те, що це копійчана економія, яка ніяк не співмірна навіть із витратами на “кешбек”.
— Чи погоджуєтеся з такими висновками?
— Ні, нам потрібно робити так, як роблять цивілізовані держави, наприклад США, Польща чи країни Балтії, — прив’язати зарплату чиновників до мінімальної зарплати, — зазначає засновник Громадського центру “Контроль публічних фінансів” Павло Себастьянович. — Цивілізовані країни мають тарифну сітку для встановлення зарплат чиновників на рівні від однієї до 7 — 10 мінімальних зарплат. Для прикладу, у Польщі мінімальна зарплата становить 1100 євро. Зарплата президента — приблизно 6,9 тисячі євро. Тобто розрив між мінімальною зарплатнею і зарплатнею глави держави у Польщі — шість разів. Зарплату чиновника на рівні 1300 — 1500 євро там вважають нормою, зарплату 2000 євро — високою. Член наглядової ради державного підприємства отримує у Польщі 500 євро. Зарплати суддів, до речі, такі самі, як у чиновників. У США в кожному штаті встановлюють мінімальну зарплату, і люди на найвищих посадах у державному апараті штату отримують у 10 разів більше, ніж мінімальна зарплата.
В Україні мінімальна зарплата становить 8 тисяч гривень. Тому доцільно обмежити зарплати чиновників десятьма мінімалками, тобто 80 тисячами гривень. Бо деякі посадовці у нас отримують у 30 — 40 разів більше від мінімальної зарплати у країні! Хіба це справедливо? Ні!
Чому зарплата чиновників у Європі прив’язана до мінімальної зарплати? Тому що результат роботи чиновників — це рівень життя громадян. Якщо посадовці змогли підвищити рівень життя громадян країни, то їм підвищують рівень оплати праці.
— Безумовно, краще хоч якийсь крок для відновлення елементарної соціальної справедливості під час війни, ніж узагалі ігнорування з боку влади цього гострого питання, яке викликає обурення суспільства, — певен експерт із соціальних питань Андрій Павловський. — З погляду пересічного громадянина, 80 тисяч гривень — велика зарплата. Але це не найбільша, яку отримують топпосадовці. Наприклад, гендиректор “Укрпошти” Ігор Смілянський має понад мільйон гривень зарплати на місяць разом із премією. Тим часом листоноші отримують 10 — 12 тисяч гривень. Те саме стосується “Укрзалізниці”. Посадовий оклад гендиректора Олександра Перцовського — 500 — 800 тисяч гривень. А зарплата машиніста на залізниці — приблизно 15 тисяч гривень.
Деякі міністри також виписують собі чималі премії та отримують по 200 — 300 тисяч гривень на місяць. Візьмімо нового міністра соціальної політики. За минулий рік Денис Улютін (тоді він обіймав посаду першого заступника міністра фінансів. — Авт.) задекларував 1,7 мільйона гривень зарплати. Виходить, що він отримував приблизно 142 тисячі гривень на місяць.
У Європейському Союзі, куди ми так прагнемо, традиції зовсім інші. Наприклад, у Німеччині члени уряду, депутати Бундестагу отримують 11 — 12 тисяч євро на місяць, тоді як середня заробітна плата у країні — приблизно 3 тисячі євро. Тобто чиновники там заробляють у три-чотири рази більше від середньої зарплати в країні, а в нас — у десятки або й у сотні разів більше! Упевнений, навіть якщо чиновникам вріжуть зарплату до 80 тисяч, охочі працювати на держслужбі за такі гроші знайдуться. Тим паче, що середня зарплата в Україні становить 22 — 23 тисячі гривень.
— Чому питання зниження зарплат держслужбовцям важливо внормувати саме тепер?
● А. Павловський:
— Люди бачать, що в чиновників щороку зростають доходи, причому суттєво — на 30 — 50%. А соціальні стандарти для пересічних громадян з початку великої війни фактично заморожено. Купівельна спроможність населення знижується. У багатьох українців виникає нездорове питання: “Чому я повинен іти на фронт і гинути там? Заради того, щоб якийсь тиловий пацюк, чиновник у теплому кабінеті виписав собі черговий мільйон премії?” Зрозуміло, це демотивує суспільство, зокрема наших захисників. Не може бути так, що в чиновників у декілька разів більша заробітна плата, ніж у солдатів на передовій, які щодня ризикують своїм життям і здоров’ям.
І нічого дивуватися, що на початку повномасштабного вторгнення був такий ентузіазм, було стільки добровольців, а тепер, навпаки, суспільство деморалізоване. Думаю, причиною є і те, що наші чиновники зневажають простих людей, збагачуються на війні та не можуть ніяк зупинитися.
