З вересня 2026 року це стосуватиметься також закладів освіти, де буде менше як 60 учнів. Такі новації передбачені постановою №245. Тож місцевим органам самоврядування доведеться вирішувати: або довозити учнів до найближчої більшої школи, або оплачувати працю вчителів малих шкіл із місцевих бюджетів. Щоправда, рішення Кабміну не стосується початкових загальноосвітніх закладів.
— Таке рішення влади призведе до закриття щонайменше 403 шкіл, — каже експерт із соціальних питань Андрій Павловський. — Під удар потраплять тисячі дітей та їхні батьки й учителі. Більшість педагогів у сільській місцевості будуть звільнені й залишаться без роботи, бо альтернатив там немає.
Влада називає такий крок “оптимізацією витрат”. Так, ми бачимо, що школи порожніють. Народжуваність в Україні знижується, багато жінок з дітьми виїхали за кордон або ж намагаються евакуювати своїх синів-підлітків. Але ж просто закривати школи — це також неправильно. Бо тоді із сіл ще масовіше виїжджатимуть молоді родини, українське село поступово вимиратиме. Логічніше було б реорганізувати чи модернізувати сільську освіту.
— Не варто вважати, що наявність школи стримує людей від виїзду із сіл, — зауважує експерт з освітніх питань Микола Скиба. — Насправді важливі й інші чинники. Люди беруть до уваги й те, чи є у селі робота, доступ до медичного обслуговування, інша соціальна інфраструктура, якот заклади культури, спорту тощо.
— Тобто рішення уряду про припинення фінансування малих шкіл виправдане?
— Так. У школах із 45-ма учнями в одному класі може навчатися 5 — 6 дітей. А якщо їх менше (згідно із законом “Про повну загальну середню освіту” в класі має бути не менш як 5 учнів), то діти вчаться на індивідуальній формі або у з’єднаних класах, де зібрані школярі різного віку. Як наслідок, у таких школах менше конкуренції, у дітей менше мотивації досягати вищих результатів, вони не навчаються одне в одного, не бачать прикладів для наслідування. Разом з тим учителі не можуть набрати достатню кількість годин зі свого профільного предмета. І буває так, що один педагог викладає фізкультуру та математику. А це також недобре.
Загалом у сільських школах рівень освіти нижчий, ніж у міських. Згідно з міжнародним дослідженням якості освіти PISA, учні із сіл за рівнем навчальних результатів відстають від своїх однолітків із міст на чотири з половиною роки. Тобто їм потрібно чотири з половиною роки, щоб мати ті самі знання і навички, що мають учні з міст. Схожі результати демонструє НМТ (ЗНО). Торік середній бал учнів із сіл з української мови був на понад 6 балів нижчий, ніж учнів із міст; з математики — на понад 8 балів; з історії України — майже на 3 бали.
Нині, в час війни, половина державного бюджету йде на оборону. Тому мусимо економити кошти. А сільська освіта обходиться державі дорожче. На освіту одного учня із села уряд у середньому витрачає 30,4 тисячі гривень на рік, а у місті — 24,4 тисячі. Це зумовлено власне тим, що треба виплачувати зарплату працівникам великої кількості шкіл, у яких навчається мало дітей.
